Олена Яніцька, приватний підприємець:
— До свого сорому, я про цю історичну дату знаю мало. Мій багаж знань стосовно цього доповнила дочка, яка разом з однокласниками готує захід, присвяченій цій темі. А ще знаю, що таким необізнаним, як я, завжди прийдуть на допомогу Інтернет, музеї історії міста та Проскурівського підпілля.
Віктор Шпак, водій:
— Я не надто хороший історик, знаю лише дату цієї події і коротко основне. Але в мене є двоюрідний дідусь, який був учасником цих історичних подій. Тому разом з родичами традиційно відвідуємо його цього дня. Разом розглядаємо фотокартки, частуємося смачними наїдками, котрих діду так не вистачало під час війни. Гадаю, відвідати тих, хто причетний до цих подій, — справа краща, ніж формально перелистати підручник історії.
Віктор Приймак, студент:
— Я родом із Городоччини, у Хмельницькому живу три роки, тому з історією міста не особливо знайомий, тож з усіх міських свят відзначаю лише День міста.
Минулого року разом з одногрупниками брав участь у мітингу, приуроченому річниці визволення міста Хмельницького. Якщо викладачі скажуть, то, можливо, й цьогоріч пі-демо.
Олексій Голеншин, громадсько-політичний активіст:
— День визволення міста Хмельницького від німецько-фашистських загарбників є визначною датою в історії міста, однак, наскільки мені відомо, її відзначення проходить у символічній формі. Складається враження, що всі заходи проходять просто для галочки. Переконаний, що якби органи державної влади приділили більше уваги інформуванню жителів міста й області про план заходів щодо святкування цієї дати, багато людей відзначили б цей день.
Особисто я навряд чи буду відзначати цей день у якійсь особливий спосіб, працюватиму.
Оксана Коломієць, школярка:
— Я не можу похизуватися відмінними знаннями історії, але цю дату гріх не знати. Щороку в нашій школі їй приурочуються ряд заходів, зокрема, влаштовують зустрічі з ветеранами, ми відвідуємо музей Проскурівського підпілля, беремо участь у покладанні квітів до меморіальних місць.
Мій прадідусь загинув під час Великої Вітчизняної війни, тому мене ще змалечку вчили шанувати всі подібні дати.
Леся Матвієвська, першокурсниця:
— Я не місцева, родом з Рівненщини, живу тут кілька місяців, тому про цю дату дізналася лише нещодавно — з місцевих засобів масової інформації. Але вшанувати і пом’янути людей, які віддали здоров’я і навіть життя заради теперішнього мирного неба, — обов’язок кожного українця. Тому якщо відбудеться загальноміська кавалькада, приурочена цій даті, я обов’язково візьму в ній участь.