На перший погляд, депутат Хмельницької міської ради Олег Певнєв нічим не примітний — на сесіях не надто виступає, бурхливої громадської діяльності не веде, та й про власний піар він мало дбає, намагаючись зайвий раз не заявляти про себе. Але це лише перше враження від знайомства з людиною, для якої життя складається з вервечки більших та менших перемог, прагнень змінити цей світ на краще. Ні, його важко назвати суперменом, який прийшов рятувати людство. Радше він звичайний чоловік, який, дбаючи про власну родину, її благополуччя, заразом турбується і про покращення життя багатьох хмельницьких родин. Бо, як каже сам Олег Певнєв, місто, в якому живе його сім’я, ростуть його діти, заслуговує на найкраще.
На перший погляд, депутат Хмельницької міської ради Олег Певнєв нічим не примітний — на сесіях не надто виступає, бурхливої громадської діяльності не веде, та й про власний піар він мало дбає, намагаючись зайвий раз не заявляти про себе. Але це лише перше враження від знайомства з людиною, для якої життя складається з вервечки більших та менших перемог, прагнень змінити цей світ на краще. Ні, його важко назвати суперменом, який прийшов рятувати людство. Радше він звичайний чоловік, який, дбаючи про власну родину, її благополуччя, заразом турбується і про покращення життя багатьох хмельницьких родин. Бо, як каже сам Олег Певнєв, місто, в якому живе його сім’я, ростуть його діти, заслуговує на найкраще.
“Моя родина — це мій маленький світ”
…Взяти відповідальність за інших, за прийняті рішення, за чуже життя. У наш час це буває так складно. Для Олега Певнєва відповідальність — не абстрактне поняття. Адже вдома на нього чекають його дівчата — дружина з двома доньками та син, за щастя та добробут яких він відповідає перед Богом.
Олег Віталійович дуже шанобливо ставиться до своєї родини. “Цей свій маленький світ я дуже ціную та оберігаю”, — зізнається він. І продовжує: “Дружина Леся — це моя друга половинка, без якої я просто не уявляю свого життя. Син Крістіан, якому зараз 12 років, — татова гордість. Він спортсмен, має купу нагород. Знаю, що коли не можу з різних причин бути вдома, я не залишаю своїх дівчат без чоловічої опіки та допомоги. Крістіан уже зараз вчиться відповідальності. Я вчу його, що він — чоловік, а отже, захисник та помічник для жінок у всьому. Донька Устина — наш первісток. Зараз їй 13. Коли дивлюся на неї, розумію, що це та маленька жінка, заради щастя котрої я готовий “дістати зірку з неба”. Недарма ж кажуть, що донька для батька — це ідеал, втілення його мрії про найкращу жінку на світі, заради якої чоловік готовий на все. Ну, і найцінніше моє досягнення на сьогодні — це Лук’яна. Нашому маленькому сонечку зараз три з половиною роки. Я всім кажу, що це моя головна нагорода у житті. Тож, як бачите, ми з Крістіаном живемо в оточенні трьох прекрасних жінок, що завжди йде на користь чоловікам. Я дуже пишаюся своїми доньками та сином”.
“Олег для мене — ідеал чоловіка”
З коханням усього свого життя, дружиною Лесею, Олег познайомився… через книжку. Леся, на запрошення своїх друзів, стала відві-дувати християнські зібрання молоді. Після однієї з таких зустрічей, під час якої молоді люди жваво обговорювали книжку, яка щойно побачила світ, дівчина поцікавилася, а чи не могла б вона десь знайти ту новинку й почитати. “Мій друг сказав, що знає хлопця, у якого та книжка точно має бути, — згадує Леся. — Він нас і познайомив. Виявилося, що Олег був частим гостем на зібраннях молоді, але саме у той час їздив у справах до Москви. Я попросила почитати книжну новинку, він погодився. Я чекала Олега біля під’їзду, коли він вийшов з книжкою та… собакою. До речі, після того вечора ми його вигулювали разом уже до самого весілля, яке відбулося у нас через рік”.
Сьогодні Леся каже: “Напевне, образ справжнього чоловіка має багато характерних рис. Кожна жінка мріє зустріти такого: сильного, чуйного, розумного. Олег саме такий. З ним я відчула себе жінкою: слабкою, беззахисною. Це відчуття, яке важко пояснити, але, гадаю, усі жінки мене зрозуміють. Я зустріла з його боку таке ставлення, про яке можна лише мріяти. Без зайвої скромності вважаю Олега ідеалом чоловіка, батька і політика”.
Сам Олег про кохання говорити не любить. Це для нього те почуття, той стан душі, про який не скажеш словами. Він просто робить усе для того, аби Леся була найщасливішою. І в нього це непогано виходить. Адже часто саме любов робить нас витривалішими, сильнішими, додає сил при досягненні мети.
“Ходити за продуктами — чоловіча справа”
Незабаром після весілля збулася мрія Олега Певнєва — у молодій сім’ї з’явився первісток. Народилася Устина. Коли вперше її побачив, одразу подумав: “Красуня”. А коли взяв на руки, відчув, що тепер я головою відповідаю за цю маленьку жінку”, — згадує Олег.
Дуже швидко радість від народження донечки затьмарила звістка: у дівчинки знайшли стафілокок. Переживання, недоспані ночі… Олег в усьому намагався підтримати дружину, допомагав, чим міг. “Тоді до обов’язків чоловіка увійшла купівля щоранку молока для доньки. Заразом він став купувати й інші продукти. З того часу ходити на базар чи у магазин за продуктами в нашій родині — це робота саме Олега. Як і багато іншого — возити дітей до школи та на різноманітні гуртки, ходити з ними до лікаря”, — розповідає Леся.
Через рік дружина подарувала Олегу Певнєву омріяного сина — Крістіана. Роботи, як і витрат, додалося. “Бували дні, коли я майже не спав: робота, вдома потрібно допомогти, адже двоє малесеньких діток, — згадує Олег. — А тоді я ще якраз почав невеликий бізнес на ринку — узяв кіоск, став їздити за кордон за товаром. Більшість хмельничан знають, що таке торгувати на нашій “толкучці”, скільки це сил та нервів. Але у мене був стимул: росли діти, яким хотілося дати все необхідне. До того ж жили ми у невеликій однокімнатній хрущовці вчотирьох, а мені так хотілося мати хоча б власну спальню, де я б міг відіспатися”.
“У нас найкращий батько”
Лише через десять років Олег Певнєв зміг сказати, що тепер він майже задоволений своїм життям. Адже зараз у нього є велика родина, велика квартира, велика машина. “Я вдячний Богу за все, що він мені дав. Звісно, є ще мрії, яких хочеться досягати, є ще до чого прагнути, але, в основному, моє життя склалося так, як я того хотів. З радістю йду додому, де на мене чекають мої дівчата та син, я люблю їздити з ними гуляти, мені хочеться робити їм подарунки незалежно від свят, адже вони — це все, що у мене є”, — ділиться Олег Віталійович.
“У нас найкращий батько, про якого можна лише мріяти, — каже донька Олега Певнєва Устина. — Ми всі його дуже любимо. Я знаю, що коли тато поруч, усе буде добре.
Коли бачиш родину Певнєвих разом, серце й справді сповнюється радістю. Варто лиш заглянути в їхні усміхнені обличчя, в очі дітей, які з благоговінням дивляться на батька. Побачити, з якою ніжністю Олег Віталійович гладить та цілує найменшу Лук’яну, а вона міцно обіймає його за шию і з гордістю виголошує: “Це — мій тато!”. Що може бути кращим у житті?
“Коли дивишся на дітей, то помилитися у сенсі життя важко. Я не знаю, що у житті головне, але діти — це така цінність, яка більша, ніж саме життя”, — каже нам на прощання депутат Олег Певнєв.
На фото: Олег Певнєв з дітьми