Славиться Ружична історією, художньою самодіяльністю, спортивними досягненнями, майстринями-коровайницями… Та найбільшою цінністю все ж є самі ружичнянці. Серед них і Михайло Павловський.
Славиться Ружична історією, художньою самодіяльністю, спортивними досягненнями, майстринями-коровайницями… Та найбільшою цінністю все ж є самі ружичнянці. Серед них і Михайло Павловський.
На все життя він зберіг любов до Ружичної, адже саме на цій землі у воєнне лихоліття 13 березня 1942 року народився. Він ніколи не приховував того, що родом з села, навіть тоді, коли став відомим вченим та політиком.
Професор, доктор технічних наук, доктор економічних наук, заслужений діяч науки і техніки України, академік ряду міжнародних академій, тричі лауреат державних премій, творець власної наукової школи з гіроскопів, навігаційних приладів і комплексів, один з ініціаторів створення і перший декан факультету авіаційних та космічних систем у Національному технічному університеті України “КПІ”. Понад 25 років — завідувач кафедри теоретичної механіки в “КПІ”. Створив міжгалузевий НДІ з проблем механіки “Ритм” при цьому університеті. Підготував 12 докторів наук і понад 50 кандидатів наук. У 1992 році був міністром промисловості України. Автор понад 450 друкованих праць, серед яких 24 книжки (монографії, підручники, навчальні посібники). Народний депутат II, ІІІ та IV скликань Верховної Ради України.
Впродовж восьми років, з часу створення шкільного меморіального музею академіка М.Павловського, проводиться копітка робота з дослідження ружичнянського періоду біографії вченого і політика.
У шкільному меморіальному музеї, без сумніву, найцінніший експонат — це його випускна робота. Рецензія Григорія Петровича Чумака, вчителя математики, варта того, щоб її процитувати: “Виконавши акуратно, точно і наочно рисунок, учень виявив високий рівень розвитку просторових уявлень та тверді навички геометричних побудов…”
Саме Григорій Петрович розбудив у свого учня сили, саме зі співпраці з цим педагогом і почав розвиватися науковий потенціал майбутнього вченого. Учитель, звичайно, дуже пишався своїм колишнім учнем, адже вклав у нього не тільки знання, а й душу.
Згодом учень досягнув більшого, ніж його вчитель. Так і повинно бути… Михайло Павловський стане одним із найавторитетніших вчених з космонавтики. У системі керування космічним кораблем важливою складовою стануть його гіроскопи.
Павловський завжди задавав тон, був генератором ідей, доводив і обґрунтовував свою позицію. Глибоке розуміння математичних методів у пізнанні природи суспільства, мужність, з якою він чинив опір владі, зробили його справжнім кумиром серед однодумців.
Павловський-вчений розумів, що математика — не просто дивовижний світ логічних умовиводів, вражаючих образів і неймовірного переплетіння залежності між ними. Вона — засіб пізнання і підкорення людиною сил природи, розуміння суспільного єднання людей.
Можливо, саме це привело його в політику, куди він прийшов уже в зрілому віці. Ружична з великим піднесенням сприйняла висунення кандидатури Михайла Павловського у депутати Верховної Ради України. Перша вчителька О.Юркова агітувала за свого учня, адже під її керівництвом Михайло ступав перші кроки в морі знань і завдяки природному дару та працелюбству досягнув вершин науки. Вона вірила, що такі люди необхідні в політиці: саме під їх керівництвом український народ зможе досягнути розквіту.
Михайло Павловський двічі обирався жителями міста Хмельницького депутатом, представляв їх інтереси у Верховній Раді України ІІ-ІІІ скликань. Після обрання його народним депутатом України IV скликання по загальнодержавному виборчому округу він продовжував депутатський зв’язок зі своїми виборцями, мешканцями міста Хмельницького та області. Повсякденна турбота про хмельничан — та риса, яка впадала в вічі кожному, хто спілкувався з ним. Свідченням цього є його численні депутатські запити і звернення з проблем Хмельниччини, зустрічі у колективах підприємств області, лекції у навчальних закладах, виступи на радіо і телебаченні, тисячі людей, яких він прийняв на депутатському прийомі, десятки тисяч листів, на які він реагував як народний депутат.
Михайло Павловський під час зустрічей із земляками легко знаходив спільну мову, давав поради, був простим і доступним, мав свою думку і не боявся висловлювати її навіть тоді, коли вона розходилась з офіційною. Хмельничани шанували Михайла Антоновича за те, що вболівав за Україну і народ не словом, а ділом, тому й вважали його сміливою і мужньою людиною.
У Ружичній є декілька місць, пов’язаних з пам’яттю про славного земляка. Це СЗОШ №19, яка носить його ім’я, будинок у провулку Серпанкова, 17, де пройшли його дитячі та юнацькі роки, вулиця академіка Павловського. В рідній школі Михайла Антоновича встановлена меморіальна дошка. Нещодавно шкільний меморіальний музей М.Павловського отримав звання зразкового. В ньому зібрано цікавий матеріал і з історії Ружичної, адже, на думку рідних Павловського, він повинен бути в оточенні своїх земляків, яких завжди пам’ятав і шанував. Вони ж у свою чергу щорічно в перший весняний місяць відзначають День пам’яті рідної їм людини, видатного вченого та політика.
Ганна Кухтюк, завідувачка меморіальним музеєм академіка М.Павловського СЗОШ №19
На фото з архіву: під час презентації останньої книги академіка