Хмельницький міський центр зайнятості проводить активну політику з питань працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Вирішення наболілих проблем осіб з інвалідністю відбувається завдяки співпраці служби зайнятості з роботодавцями та соціальними партнерами. Про це, зокрема, йшлося на засіданні “круглого столу”, темою якого стало “Працевлаштування людей з інвалідністю — реалії та перспективи”.
Хмельницький міський центр зайнятості проводить активну політику з питань працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями. Вирішення наболілих проблем осіб з інвалідністю відбувається завдяки співпраці служби зайнятості з роботодавцями та соціальними партнерами. Про це, зокрема, йшлося на засіданні “круглого столу”, темою якого стало “Працевлаштування людей з інвалідністю — реалії та перспективи”.
Відкрила засідання “круглого столу” директор міського центру зайнятості Тетяна Мехеда. Вона звернула увагу присутніх на зміни в законодавстві та особливості технології обслуговування громадян з інвалідністю спеціалістами служби зайнятості з метою прискорення їхнього працевлаштування. Вона також зазначила, що основною метою співпраці центру зайнятості та працедавців є пошук такої роботи, яка б максимально могла дати можливість людині з інвалідністю проявити себе як ефективного кваліфікованого працівника. І на цьому етапі дуже багато залежить від самого шукача роботи з інвалідністю, який повинен не тільки пасивно очікувати, коли центр зайнятості підшукає для нього роботу, але й самому брати активну участь у пошуку роботи. З цією метою служба зайнятості організовує ярмарки та міні-ярмарки вакансій, на яких можна зустрітися з потенційними працедавцями та дізнатись про умови праці з “перших вуст”, стажування на робочому місці, оплачувані громадські роботи, навчання на замовлення роботодавця тощо. На семінарах з техніки пошуку роботи кваліфіковані поради спеціалістів допоможуть опанувати ситуацією з втрати роботи та знайти потенційних роботодавців. Тетяна Романівна поінформувала про те, що в Україні проживають 2,6 мільйона осіб, які мають інвалідність, більше половини з них у працездатному віці. Але працює наразі лише кожен третій.
У нашому місті кількість працюючих інвалідів становить 4730 осіб, що складає майже 50% загальної чисельності інвалідів працездатного віку. На жаль, не всі люди з обмеженими можливостями можуть скористатися своїм правом на працю, оскільки на їхньому шляху постають архітектурні, транспортні, комунікаційні та психологічні бар’єри. Про проблеми людей з інвалідністю на шляху до працевлаштування, а також про роботодавців, які відкривають робочі місця для людей з обмеженими фізичними можливостями, говорили всі учасники зібрання: заступник начальника міського центру зайнятості Інна Білик, заступник начальника відділу організації працевлаштування населення обласного центру зайнятості Інна Шевель, заступник начальника управління Пенсійного фонду у м. Хмельницькому Марія Лужанінова, заступник начальника відділу управління праці, соціального захисту населення та охорони здоров’я Галина Кокарева, керівник секретаріату Регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій, громадських організацій інвалідів у Хмельницькій області Любов Корнійчук, директор обласної організації УТОС Лариса Кірікіщук, начальник відділу кадрів ТОВ “Насолода” Олександр Ягодзінський, ФОП Володимир Бацуца, ФОП Оксана Гуменюк та інші. Марія Лужанінова зауважила, що рівень зайнятості інвалідів міг би значно зрости, якби на них поширювалася податкова пільга. Галина Кокарева повідомила, що проблема міста Хмельницького в тому, що кількість вивільнених робочих місць постійно випереджає створення нових. Любов Корнійчук поскаржилася на проблему незадовільної завантаженості роботою та замовленнями спеціалізованих підприємств, на яких працюють інваліди, а також низької заробітної плати на цих підприємствах (нині вона складає 1049 грн., в еквіваленті повної зайнятості 642 гривні). Лариса Кірікіщук зауважила, що на шляху до працевлаштування на інваліда по зору чатує безліч проблем, одна з яких — психологічний бар’єр. Лариса Володимирівна запропонувала включити до переліку громадських робіт і функцію супроводжуючого для людини, яка втратила зір, адже такий досвід вже є у декількох областях України. Голова громадської організації попросила вирішити питання забезпечення замовленнями підприємства УТОС, бо це певною мірою могло б підвищити рівень соціальної захищеності багатьох інвалідів по зору.
Інна Шевель поінформувала, що минулого року 29% загальної кількості працевлаштованих були люди з інвалідністю. Однак поряд з труднощами працевлаштування, є й інша проблема — не всі особи, які мають інвалідність, прагнуть працювати. Цю думку підтвердив керівник приватного підприємства Володимир Бацуца. Він повідомив, що до нього не раз зверталися пільговики й пропонували за певну щомісячну винагороду стати працівником їх підприємства. А якщо взяти до уваги той факт, що для інваліда не так просто створити робоче місце, пристосувавши розпорядок дня і т.д., то багато роботодавців йдуть іншим шляхом — платять державі штрафи й уникають різних складнощів у трудових відносинах з людьми, які мають обмежені можливості. Разом з тим Володимир Іванович подякував міському центру зайнятості за тісну співпрацю в плані підготовки та перепідготовки кадрів для виробництва, а також дотування створених робочих місць. Натомість підприємець нарікав на те, що в Україні стали дефіцитними робітничі професії. Він підтримав ідею Лариси Кірікіщук про те, що підприємства, де працюють інваліди, обов’язково повинні мати державні замовлення. Адже це нонсенс завозити чимало продукції в Україну з-за кордону, яку можуть виготовляти інваліди тут. Олександр Ягодзінський також розповів про те, що ТМ “Насолода” постійно звертається по допомогу у пошуку кадрів до міського центру зайнятості. На “солодкому підприємстві” працюють до десяти інвалідів і ці люди цінують свою роботу, мають гарний фаховий рівень.
Приватний підприємець Оксана Гуменюк обурювалась неоднозначним ставленням держави до підприємств з різними формами власності, скажімо, розміри відрахувань єдиного страхового внеску у підприємств державних становлять понад 8% і майже 38% — приватних. Також Оксана Ярославівна зауважила на тому, що деякі працюючі інваліди самі відмовляються від офіційної зарплатні, оскільки підвищення доходів позбавляє їх права на субсидії.
Незважаючи на жваву дискусію, усі учасники “круглого столу” однозначними були щодо необхідності об’єднання зусиль соціальних партнерів, роботодавців, громадських формувань для надання соціальних послуг у сфері трудової зайнятості інвалідів, що дасть змогу покращити їхню поінформованість, підвищити мотивацію до праці, спроможності самореалізації та конкурентоздатності на ринку праці.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК