Те, що тепер величають модним словом “хобі”, моя співрозмовниця називає своїм захопленням. Причому таким, що пустило в її душі глибоке коріння. Звідки у неї таке тонке відчуття прекрасного? Олена Дрібниця зізнається, що з дитинства непогано малює, в’яже та вишиває. “Жодна з професій, а їх у мене дві — економіст та металург (!) не змогли б дати мені ті відчуття, які отримую від творчої роботи”, — каже майстриня і пояснює, що якби не треба було заробляти гроші, певно, віддавала б своєму захопленню увесь вільний час, забуваючи про все на світі.
Те, що тепер величають модним словом “хобі”, моя співрозмовниця називає своїм захопленням. Причому таким, що пустило в її душі глибоке коріння. Звідки у неї таке тонке відчуття прекрасного? Олена Дрібниця зізнається, що з дитинства непогано малює, в’яже та вишиває. “Жодна з професій, а їх у мене дві — економіст та металург (!) не змогли б дати мені ті відчуття, які отримую від творчої роботи”, — каже майстриня і пояснює, що якби не треба було заробляти гроші, певно, віддавала б своєму захопленню увесь вільний час, забуваючи про все на світі.
Спочатку вона самотужки освоїла техніку валяння з шерсті. Починала з виготовлення невеличких брошок, які робила у вигляді різноманітних квітів і роздаровувала подругам. Потім познайомилася з майстринею з Тернополя, побувала на її публічних майстер-класах. Зрештою, з’явився і свій власний досвід. Тепер Олена багато чого вміє і вироби, які виготовляє, виходять у неї досконалі, а головне — щирі та позитивні. В одязі, який вона зі смаком оздоблює, їй вдається поєднувати одночасно різні елементи: вишивку нитками та стрічками, бісер та шерсть. А ще Олена шиє та прикрашає жіночі сумочки, горжетки. Для пошиття сумок використовує лише натуральну тканину — льон. Сумки різні за формою, але всі з акцентом на малюнок. У одних він стримано ніжний, в інших — яскравий й експресивний. Вона не любить повторюватись у виробах, хоч часто люди їй замовляють те, що вже побачили. “Чи уявляєте одразу, якою має бути ваша робота?” — запитую свою співрозмовницю. “Не завжди”, — відповідає вона і додає, що ідеї та нові задумки народжуються в голові постійно. В ході роботи вона може багато разів змінювати малюнок: доповнювати його новими елементами, ускладнюючи або ж навпаки забираючи зайве — спрощувати. “Мені завжди подобались люди, які вміють творити своїми руками гарні речі. Мені хочеться теж усе вміти і все робити. А головне, мені не набридає така робота, хоч вона вимагає акуратності, терпіння. Як тільки я починаю працювати над новою роботою, відчуваю справжню творчу ейфорію…” Чоловік і син Олени стають першими поціновувачами кожної її роботи. “Їм подобається те, що я роблю, вони мене підтримують, бо розуміють, що це захоплення для мене дороге. Інколи можуть дати гарні поради, підказати щось…”
Кажуть, що щасливих людей видно здалека. Воно й правда, бо коли я дивилась на Олену Дрібницю, одразу вгадала — у неї гарно на душі. Створені її руками речі подобаються людям: знайомим і незнайомим. Завдяки Інтернет-мережі вироби нашої землячки вже перетнули кордони Росії та Ізраїлю. Головне, що вони несуть позитив, як і їх авторка.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК