Той гідний називатися фотографом, хто знаходить гарне у різних темах, той, чий об’єктив бачить красу в усьому. Так вважає і столичний фотограф, світлини якого бачив весь світ, член спілки фотохудожників СРСР і України Олександр Задірака. Відкриття його персональної виставки відбулося минулого тижня у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва.
Той гідний називатися фотографом, хто знаходить гарне у різних темах, той, чий об’єктив бачить красу в усьому. Так вважає і столичний фотограф, світлини якого бачив весь світ, член спілки фотохудожників СРСР і України Олександр Задірака. Відкриття його персональної виставки відбулося минулого тижня у Хмельницькому музеї-студії фотомистецтва.
Експозиція з майже 50 світлин — колекція, розділена за тематикою. Тут і пейзажі, а подорожував фотограф чимало, і ню, і портрет. Каже, світ від Сибіру Росії до Англії йому добре знайомий, от тільки за океаном побувати не вдалося. Як найтепліші згадки — світлини з Шрі-Ланки, Пекіна, Мальдівів. Пейзажний розділ колекції приваблює знімками затишних куточків світу, на них — тихі вулички, приспані снігом будинки, а також щедрі на радість світлини з теплих країв.
Але головною фішкою професійного фотографа є стиль ню. Тут треба відзначити, що хоч світлини і демонструють оголені жіночі тіла, зовсім не здаються сороміцькими. Оголена жіноча натура сфотографована тонко, фото вишукане і привабливе. Каже, захопився фотографуванням слабкої половини людства, певно, в класі восьмому. “Тоді я по вуха закохався в одну дівчинку і без кінця бігав за неї з фотокамерою. Ох, і діставалося ж мені від батьків та вчителів! У мого батька, котрий був підполковником медичної служби, зберігалася рентгенівська плівка, от на ній я і робив свої перші фото”, — згадує фотограф з усмішкою. З того часу пристрасть до фотографування жіноцтва тільки росла і вдосконалювалася. Так, світлини ню Олександра Задіраки відомі навіть за океаном. Каже, коли його перші роботи потрапили на Захід, йому спершу запропонували знімати щось типу садо-мазохізму, де моделі одягнені у наручники, з колючими шипами на шиї…, але від такого одразу відмовився. “Хіба у цьому є краса жіноцтва, світлини ню повинні бути чистими, світлими, привабливими, а не страшними і відразливими, — каже фотограф. — З моделями у мене завжди хороші стосунки, з багатьма з них спілкуюся і поза роботою, знайомий з їхніми сім’ями. Ось, наприклад (показує на одну зі світлин у стилі ню) модель, яка зараз мешкає у Парижі, вона мені дуже подобається, з нею ми — справжні товариші”.
Про те, як знімати стиль ню, досвідчений фотограф навіть посібник видав. Видавництво “Діалектика”, оцінивши оригінальний і творчий підхід до створення Олександром Задіракою світлин ню, запропонувало йому написати книгу, де б він поділився з читачами своїми секретами. Книга побачила світ у 2007 році, а писалася вона під час подорожі фотографа на Олімпіаду у Грецію.
Більше змісту, а не форми у світлинах автора сатиричного змісту, портретних. Однією з них є фото хитрого дідуся, який комусь тикає дулю, що означає чи то хитрість, чи жадобу, чи ще щось — вирішувати глядачу. Світлина, від якої не відірвешся, — хлопчик, котрий висить на дерев’яному паркані, а під колір паркану замаскувалося сіреньке кошеня. А чого вартий довгоносий Буратіно, ніс якого — паперовий згорток, що жадібно наткнувся на піднос з ікрою? Чи не зубожілого чоловіка, котрому делікатеси в дивинку, на ній зображено?!
За світлинами автора можна прочитати й автобіографію, пристрасті, рід занять. Розповідають фото і про його спортивну кар’єру, зокрема про заняття регбі. Задірака майже 20 сезонів грав у командах вищої ліги чемпіонату СРСР з регбі, став майстром спорту СРСР. Звідси і любов до спортивної фотографії, яка теж глибоко змістовна. Ніколи не здавайся! — вчить світлина темношкірої бігунки без руки, яка мчить до фінішу, незважаючи на фізичні вади. У 2005 році Національний олімпійський комітет України назвав його кращим спортивним фотокореспондентом, а Верховна Рада нагородила почесною грамотою. Та й на міжнародних салонах і вітчизняних виставках роботи Олександра Задіраки не раз нагороджувалися медалями і призами.
Нині ж основний профіль роботи автора — рекламна фотографія, фотосесії публічних людей для PR-кампаній і публікацій у журналах. Часто його фотороботи можна побачити на біл-бордах, плакатах, на сторінках журналів і перекидних календарів. Двічі був удостоєний головної нагороди на фестивалі реклами “Золотий профіль”.
Нині Олександр Задірака мешкає у столиці, має власний будиночок у селищі Хотське, де теж багато знімає. Родом же фотограф з Омська, до 12 років жив у Сибіру, пізніше чотири роки — у Німеччині, а вже потім осів у Києві.
“Хоч в Україні якісне фотомистецтво відстає від західного, на нижчому рівні, ніж у Росії, я радий, що воно все ж починає підійматися”, — каже Олександр Задірака.
З відкриттям персональної виставки привітали фотографа керуюча справами міськвиконкому Людмила Черевченко, вручивши йому подарунок від міської ради, директор музею-студії Костянтин Жданов та колеги.
Свою любов до фотографії Олександр Задірака передав сину, тож будемо чекати і його приїзду до нашого міста.
Ірина САЛІЙ
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО