З початком нинішнього року редакція газети “Проскурів” започатковує новий для себе вид зв’язку з міською громадою — творчі зустрічі у трудових колективах установ та підприємств.
З початком нинішнього року редакція газети “Проскурів” започатковує новий для себе вид зв’язку з міською громадою — творчі зустрічі у трудових колективах установ та підприємств. Мета цієї новації доволі широка: бути максимально наближеними до проблем та інтересів цих колективів, їхніх працівників, взаємною співпрацею підвищити довіру до роботи журналістів, впливати на її об’єктивність, доступність до газетних сторінок та на редакційну політику. Водночас ця співпраця має бути корисною для міської влади, зокрема депутатського корпусу, адже “Проскурів” є рупором міської ради. Думається, це певним чином сприятиме розвитку в місті, принаймні тенденцій створення громадянського суспільства. Отож минулого тижня відбулася перша така творча зустріч у міській лікарні. Вибір цей не був випадковим: ця лікарня нині заслужено вважається провідним закладом системи охорони здоров’я Хмельниччини, справжньою гордістю обласного центру. Понад 980 працівників її штату — це еліта міської громади, інтелектуальна та професійна, котра виконує надзвичайно важливу гуманітарну та соціальну функції. Зрозуміло, що спілкування з представниками цієї еліти було для нас, журналістів, дуже цікавим і корисним. Також корисним воно було для колективу лікарні, про що вони й підтвердили.
Медикам, наприклад, цікаво було дізнатися про особливості журналістської роботи саме в “Проскурові”. Оскільки газета створена міською радою, вона має відображати весь спектр думок і позицій її депутатів з усіх фракцій та об’єднань. У той же час державницька позиція має залишатися незмінною. Інше завдання — найширша інформація про діяльність органів міської влади, комунальних підприємств і закладів, життя і турботи мешканців міста. Така політика редакції імпонує колективу лікарні. Як зазначив її головний лікар Володимир Розгонюк: “Проскурів” — єдина газета, яка докладно і доступно розповідає про життя нашого міста, не опускаючись до “жовтизни” гарячих сенсацій та “світських” скандалів, і не забиває свої сторінки численними передруками з Інтернету та інших видань”.
Відкрили ми і деякі редакційні “таємниці”. “Для нас важливо донести не лише думки героїв наших публікацій, котрі нерідко є критичними на адресу влади чи окремих її структур, а насамперед показати позитиви сьогодення рідного міста, які вселяють оптимізм і віру в краще майбутнє”, — поділився одкровенням редактор “Проскурова” Богдан Теленько. Щодо першого, ми згадали приклад ветерана депутатського корпусу міста Володимира Швеця, котрий сміливо виступив у нашій газеті з відкритим листом до тодішнього міського голови Михайла Чекмана з гострою критикою на його адресу та діяльність виконкому. Цей виступ багато в чому сприяв позитивним змінам у самій атмосфері міської ради, піднесенні свободи слова на високий щабель демократії. А ось інший приклад редакційної політики: розповіді про виробничі досягнення трудового колективу ВАТ “Темп”, його передовиків — нинішню гордість промислової галузі Поділля. Стосується це і сфери охорони здоров’я. Нам особливо приємно було згадати, що переможцями нашого регіонального рейтингу-конкурсу “Людина року” в різних номінаціях завжди є ті, хто приносили клятву Гіппократові. Серед них були і представники міської лікарні: Володимир Розгонюк та Михайло Соболь. Судячи з відгуків читачів, вибір журі був схвально оцінений. Втім, інакше й бути не може.
Міська лікарня — нинішній орієнтир у системі охорони здоров’я не лише Хмельницької області. Впровадження найновітніших технологій у діагностиці та лікуванні — обов’язковість, якої тут дотримуються постійно й послідовно. В усьому регіоні, наприклад, немає аналогів у проведенні найскладніших операцій малоінвазивної хірургії і травматології: з оперативністю втручання та максимальною ефективністю. “Проскурів” уже розповідав про унікальність зробленої в лікарні операції з видалення пухлини на щитоподібній залозі — це найсучасніший рівень ХХІ століття. На цьому ж рівні здійснюються і пластичні операції на сухожиллях внаслідок важких травм. Новація лікарні — судинні обстеження з допомогою найсучаснішого обладнання. Варто сказати, що послугами, наприклад, травмпункту щороку користуються понад 20 тисяч постраждалих з різних районів Хмельниччини та інших областей. Це при тому, що всіма відділеннями лікарні впродовж року проходять 22-23 тисячі пацієнтів. Отже, лікуватись у міській лікарні нині стало не лише зручно, а й престижно. Хто познайомився з “принадами”, наприклад, столичних клінічних закладів, добре розуміє їхню відмінність від рівня хмельницьких медиків з їхньою турботою і увагою до потреб хворої людини. Зрозуміло, що вихованість і високий професіоналізм лікарів, медсестер, технічного персоналу лікарні формувалися роками, складаючись у фаховий патріотизм найвищого ґатунку. Торік, наприклад, у лікарні був зроблений ремонт приміщень — не з фінансів міського бюджету, а заробленими додатковими послугами коштами та власними силами працівників на чималу суму — понад 261 тисячу гривень.
Це, до речі, характерна ознака сьогодення, коли справжній професійний патріотизм підставляє плече місту, допомагаючи у такий спосіб вирішити певні проблеми, спричинені загальними економічними негараздами у державі.
Натомість у цій позиції нашої медичної еліти є й інший бік — несприйняття спроб реформування галузі зверху за рахунок скорочення того, для чого вона покликана, — віддано служити людям, охороні їхнього здоров’я. Проблеми і занепокоєння, котрі виклали нам, журналістам, працівники лікарні, стосувалися саме чергових намагань реформувати медичну галузь у сумновідомий спосіб “оптимізації”. Ветерани лікарні, які пройшли крізь усі жорстокі пертурбації минулого двадцятиліття, порівнюють ці намагання з хрущовськими горезвісними потугами “окукурудзяніти” СРСР, вирішивши таким чином продовольчу проблему. Реформаторський запал ініціаторів, на переконання медиків на місцях, загрожує знищенню всіх надбань галузі та непоправно підірве її потенціал. А це боляче вдарить саме по людях: як тих, хто надає медичні послуги, так і тих, хто ними користується. На жаль, цей столичний запал позначається і на місцевому бюджетному процесі. В міській лікарні, наприклад, працівникам не зрозуміло, чому їх мають позбавити оплати за шкідливі умови праці в нічні години і святкові дні та інше, що передбачено законодавством і відповідними наказами Міністерства охорони здоров’я України. Ці обмеження штовхають до скорочення ліжок та працівників або до порушення чинного законодавства. Хто і що від цього виграє?
Про свої проблеми, пов’язані з недостатнім фінансуванням, розповіли медикам і ми, журналісти. Професійний патріотизм є і в нас. Як кажуть у нашому середовищі: “Доки в редакції залишається хоча б прибиральниця, газета буде виходити”…
Йшлося на зустрічі й про повагу в суспільстві до працівників системи охорони здоров’я. Думається, вона могла б бути значно більшою, зокрема на офіційному рівні. Чому б, наприклад, не увічнювати вулиці міста іменами видатних діячів медичної сфери або хоча б не встановлювати меморіальні дошки на медичних закладах та будинках, де вони працювали чи мешкали? Засоби масової інформації таку ініціативу обов’язково підтримали б.
Отже, перший крок своєї новації ми, журналісти, вважаємо вдалим, продовження співпраці “Проскурова” та міської лікарні обидві сторони визнали потрібним. Підтвердженням цього стали слова щирої подяки як з нашого боку, так і від працівників лікарні.
Володимир Разуваєв
На фото: у палаті реанімаційного відділення та інтенсивної терапії; оператор кабінету магнітно-резонансної томографії Ольга Грушко; редактор “Проскурова” знайомить ближче медиків з газетою; під час зустрічі
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО