В одному з залів Хмельницького обласного художнього музею 10 січня відкрилася виставка нашого земляка, відомого художника-графіка Георгія Верейського (1886-1962).
В одному з залів Хмельницького обласного художнього музею 10 січня відкрилася виставка нашого земляка, відомого художника-графіка Георгія Верейського (1886-1962).
Протягом семи років презентації його спадщини меморіальна частина експозиції залишається незмінною, проте мистецький ряд щорічно оновлюється. За цей час було проведено кілька виставок. Одна з них презентувала Верейського як майстра офорту. В минулому році до 125-ліття з дня народження художника виставлялася колекція його живопису. Всі інші виставки включали роботи, виконані в техніці літографії (саме вони кількісно переважають у музейному зібранні). Серед них є певна група пейзажів, показаних на виставці “Природа і місто. Пейзаж у творчості Г.Верейського”. Але найчисельнішою часткою творчого доробку майстра є портрети, тож саме з них було сформовано кілька тематичних експозицій, присвячених діячам культури, рідним і близьким художника, його колегам по образотворчому мистецтву.
До чинної експозиції відібрано портрети, в яких виявляється процес пізнання художником жіночої натури та розкриваються ліричні грані його таланту. Тому й називається виставка: “Досконалість краси. Образ жінки в творчості Георгія Верейського”.
Природно, що в цій галереї присутні образи найближчих автору жінок, членів його родини. Георгій Семенович був одружений двічі, тож в експозиції побачимо зображення обох дружин: Олени Миколаївни Верейської, відомої дитячої письменниці (її портрет — єдиний на виставці олівцевий малюнок, всі інші аркуші виконані в техніці літографії), та Раїси Михайлівни Кульчицької, яка подарувала музею більшу частину творчого спадку майстра. До родинного кола належить і молодша невістка Георгія Семеновича — Людмила Марківна Верейська. Художник увічнив у своїх творах багатьох жінок-колег по мистецтву: Сару Лєбєдєву, Тетяну Яблонську, Софію Юнович, Олену Табакову.
Чудові портрети балерин, драматичних актрис (Галини Уланової, Ніни Вдовіної, Лідії Іванової, Нінель Петрової, Ольги Кніппер-Чехової, Наталії Нечаєвої) свідчать про глибоку обізнаність автора з балетним і театральним мистецтвом. Окреме місце посідає портрет медсестри, обличчя якої випромінює милосердя й доброту. Виконаний в останній період життя, коли художник часто хворів, він є проявом діяльної натури майстра, який не залишав улюбленої справи за будь-яких обставин.
Кожен зі створених ним жіночих образів — це не лише прекрасна зовнішня оболонка, а й не менш досконалий внутрішній світ моделі. Саме з поєднання тілесного й духовного народжується справжня краса, і тільки така краса і така Жінка завжди були цікаві цьому майстру пензля.
Галина Козловська