Оглянутись назад, туди, де залишився рік старий з усіма його проблемами, тривогами і переживаннями. Чи все зберегла пам’ять, адже вона здатна відсортовувати події? Зрештою, що ж те, головне, найбільш пам’ятне для нас? Впевнена, що відповіді на ці та інші запитання у кожного свої. У Зої ПАРХОМЕЦЬ, директора спеціалізованого комунального підприємства “Хмельницька міська ритуальна служба” також. Наша з нею розмова.
Оглянутись назад, туди, де залишився рік старий з усіма його проблемами, тривогами і переживаннями. Чи все зберегла пам’ять, адже вона здатна відсортовувати події? Зрештою, що ж те, головне, найбільш пам’ятне для нас? Впевнена, що відповіді на ці та інші запитання у кожного свої. У Зої ПАРХОМЕЦЬ, директора спеціалізованого комунального підприємства “Хмельницька міська ритуальна служба” також. Наша з нею розмова.
— Зоє Віталіївно, яким був для вас 2011 рік?
— Клопітним однозначно, як і всі попередні, а ще смугастим, бо мав і позитивні, і негативні моменти. Шкода, бо приніс розчарування в людях, які незаслужено намагалися зіпсувати мій авторитет та імідж.
— Кажуть, що те, що нас не зламає, робить сильнішими…
— За гороскопом я Діва. Цей знак сильної особистості. Зрештою, я себе такою й вважаю. По життю я завжди борець і раджу всім: як би не було важко, піднімайтесь і йдіть далі. “З правдою увесь світ пройдеш і назад не повернешся”, — так казали мої бабусі і дідусі, батьки. Так я живу і веду за собою колектив.
— А колектив вас також не підводить…
— У нас дуже працелюбний і дружний колектив. Тому й маємо хороші результати роботи. В 2011 році держава визнала СКП “Хмельницька міська ритуальна служба” “Підприємством-2011”. У національному бізнес-рейтингу, побудованому на офіційних даних державної статистики, взяли участь понад 300 аналогічних підприємств України різних форм власності. Оцінки виставлялись за чотирма критеріями: обсяг реалізації продукції, продуктивність праці, рівень зарплатні та чистий прибуток. Отож за продуктивністю праці ми отримали шосте місце, реалізації продукції — п’ятнадцяте, дванадцяте — по зарплатні й десяте місце — за чистим прибутком. Врахуйте, що серед конкурентів були й міста-мільйонники! А якщо брати до уваги умови жорсткої конкуренції та те, що конкуренти не соромляться працювати в позаправовому полі, то ми справді гордимося нашими успіхами. І нагородами також. Золоті медалі за трудові заслуги отримали заступник директора підприємства Володимир Душа та майстер кладовища Микола Городиський. Моя ж скромна участь оцінена орденом “Професіонал галузі”.
— Проте кожен день у вас та працівників підприємства дуже непростий.
— Люди приходять до нас тільки з бідою, згорьовані й ображені на весь білий світ. Ми ж робимо все, аби в невтішному горі людина відчула підтримку, зняла з себе обов’язки організації ритуального обряду. Вісім років минуло, а я не можу бути байдужою й звикнути до чужого горя. Особливо, коли батьки втрачають дітей. Кожен такий випадок пропускаю через своє серце. А тому всім співчуваю, хто в цьому році втратив близьких…
— Крім посадових обов’язків, у вас є ще й депутатські.
— Я отримую справжнє задоволення від депутатства, бо можу ближче пізнати життя і проблеми моїх дорогих хмельничан, а деякі навіть вирішити. Рада, що Гречани тепер мають комітет самоврядування. Завдяки цьому окремі служби дещо наблизились до жителів мікрорайону, оперативніше реагують на їх запити, але роботи там ще дуже багато. Мешканці вулиці Колгоспної чекають дорогу з асфальтовим покриттям, молоді мами — будівництва дитсадка. Я абсолютно переконана, що всі ми рівні як перед Богом, так і перед державою, і дуже хочеться, аби дальні Гречани, де живуть мої матуся, сестра, родичі та знайомі, мали все, що мають мешканці центру міста. І я обов’язково буду старатися допомогти людям, які мені повірили. Буду служити їм стільки, скільки Бог дасть мені сили.
— Крім роботи, Зоє Віталіївно, що в житті вас може потішити?
— Успіхи близьких мені людей. Завдяки моєму чоловіку, дітям і онукам я маю життєві сили. Поважаю і люблю всіх, хто любить мене, і бажаю всім добра.
— Ви себе добре знаєте? Яка ви?
— Думаю, що знаю. Я не терплю брехні, лінощів та підступності. Ніколи зумисно я не спричиню людині зла: ні бідному, ні багатому, ні знаному, ні невідомому. Переконана, що вищі сили люблять тих, хто несе любов.
— Напередодні новорічних свят чого побажаєте собі та хмельничанам?
— Не хочу виглядати занадто мудрою і повчати інших, але думаю, що маю право застерегти: не переймаймося матеріальним, бо не це в житті головне. Прислухаймось краще до поезії Василя Симоненка:
Воскресайте, камінні душі,
Розчиняйте серця і чоло,
Щоб не сказали про вас грядущі:
Їх на землі не було…
Здоров’я, любові, та взаєморозу-міння зичу всім нам.
Вікторія СТАНДРІЙЧУК