Проблематика, пов’язана з використанням атомної енергетики, завжди була в центрі уваги суспільства, не залишаючи байдужим нікого. Особливо гостру реакцію викликають проекти будівництва нових об’єктів ядерної галузі. Хмельничани, наприклад, добре пам’ятають неабиякі перипетії на початку 1990-х років, коли йшлося про будівництво другого блоку на ХАЕС
Проблематика, пов’язана з використанням атомної енергетики, завжди була в центрі уваги суспільства, не залишаючи байдужим нікого. Особливо гостру реакцію викликають проекти будівництва нових об’єктів ядерної галузі. Хмельничани, наприклад, добре пам’ятають неабиякі перипетії на початку 1990-х років, коли йшлося про будівництво другого блоку на ХАЕС. У подальшому, щоправда, подібних протестних сплесків уже не було, хоча гострою ця тема залишалася завжди. Чергове пожвавлення настроїв подолян є й сьогодні, коли реальністю стають плани щодо добудови ХАЕС двома енергоблоками. “Круглі столи”, громадські обговорення набули звичного розмаху, особливо в межах 30-кілометрової зони, де соціально-економічне питання є дуже важливим для місцевих громад. Натомість активність виявляють і екологи, акцентуючи на проблемах безпеки довкілля. Цьому, зокрема, була присвячена науково-практична конференція, котра відбулася днями у Славуті. Хоча її тема “Екологія Малополіського Погориння в умовах зростаючого антропогенного впливу” мала нібито чітко окреслені географічні контури, характер виступів учасників значно розширив визначені орієнтири.
Північна частина Хмельниччи-ни — Мале Полісся в ареалі річки Горинь — більшою своєю територією якраз і складає 30-кілометрову зону ХАЕС. Це край унікального ландшафту і фітофлори, де створено 47 об’єктів природно-заповідного фонду. Про необхідність збереження цієї екосистеми в умовах інтенсивного використання природних ресурсів з однаковою впевненістю твердили атомники, науковці, представники громадських об’єднань і місцевих громад. Щоправда, підходи й аргументи у різних сторін були різними.
Віце-президент Українського ядерного товариства Володимир Коров-кін, який будував і багато років очолював Рівненську АЕС, зокрема, запевнив, що нові енергоблоки та система їх безпеки значно надійніші, ніж на японській Фукусімі та нашому Чорнобилі. “Сусідством з ХАЕС ви будете задоволені”, — пообіцяв він. За словами радника президента НАЕК “Енергоатом” Костянтина Запайщикова, альтернативі ядерній енергетиці в Україні немає. “Якщо зупинити всі наші АЕС, вартість електроенергії для населення буде не 28 копійок за кіловат, а 1,6 гривні, — зауважив він. — А з новими блоками міський бюджет Славути додатково отримуватиме 5-6 мільйонів гривень як компенсацію для 30-кілометрової зони. Ці кошти можуть використовуватись і на покращення екології”.
Щодо посланців ХАЕС на конференції, то вони відзначили, що славутчани першими підтримали наміри збудувати нові енергоблоки на станції, а саме її будівництво спонукало для детального вивчення природних умов краю. Відповідні ж підрозділи ХАЕС ретельно відслідковують радіаційний фон, водні маси та повітряний басейн.
Міський голова Славути Василь Сидор, підкресливши важливу роль енергетиків у соціально-економічному розвитку регіону, закликав до спільних зусиль для збереження природи рідного краю.
Науковці, незважаючи на оптимізм атомників, висловлювали однак занепокоєння характером природних процесів у Малому Поліссі, які розповсюджуються далеко за її межами. “Атомники обіцяють цілковиту безпеку людям, а нам потрібно, щоб природа дісталась нашим нащадкам у тому унікальному вигляді, в якому вона є нині”, — заявив завідувач Ботанічного музею Національного науково-природничого музею НАН України, кандидат біологічних наук Валерій Новосад. На його переконання, лише повноцінне довкілля забезпечить виживання людства. На жаль, природний регіон Малополіського Погориння останніми десятиліттями потерпає від надмірного антропогенного процесу, пов’язаного з будівництвом та розширенням енергетичного комплексу. Насамперед, це стосується генофонду корінної фітофлори та ландшафтного різноманіття. В зоні впливу ХАЕС спостерігається витіснення та знищення рослин, які складають ці різноманіття, експансією дуже агресивних видів, котрі становлять небезпеку для здоров’я людини. Наступ таких рослин, як амброзія, болиголов та інших, стрімко поширюється територією всього Поділля. Чимало інших фітоагресорів наносять велику шкоду сільськогосподарським землям та заповідникам.
Крім проблеми екологічного забруднення території нашого краю, існує й інша — дія радіаційного фону. Причому вона не пов’язана з ХАЕС, де діє комплексна система безпеки від радіації, чи Чорнобилем. Причина в геології. Хмельниччина розташована на кристалічній платформі, яка багата радіонуклідами, зокрема радоном. Взагалі радіаційний природний фон в Україні вдвічі вищий за середній у світі. Цю інформацію виклав учасникам доктор наук, директор Інституту екологічних проблем Григорій Коваленко. Інтенсивні видобуток і використання будівельних матеріалів додають свого у дози випромінювання, котрі отримує кожен подолянин у своїй оселі.
Забезпечити збереження природної зони Погориння, котра б сприяла нормальному існуванню біосистеми Поділля, може створення національного природного парку “Мале Полісся”, котре ініціюють науковці Хмельницького національного університету і громадські організації. На думку кандидата біологічних наук, доцента кафедри екології ХНУ Лілії Юглічек і заступника голови “Подільського екологічного товариства” Руслана Білика, цей заповідний парк повинен зіграти важливу роль у рекреаційній діяльності не лише Малого Полісся, а й всього Подільського регіону. Однак далеко не всі високопосадовці та впливові відомчі й господарські структури на Хмельниччині схвалюють цю ідею з різних причин: фінансових, землеустрою тощо.
Отож як на практиці поєднати технічний прогрес і природу, як знайти бажану золоту середину в цьому, а головне — кому? На ці запитання науково-практична конференція у Славуті відповіді, звичайно, дати не могла. Її учасники лише окреслили потребу в такому поєднанні від кожної зі сторін. Вирішальне слово, як завжди, залишається за владою. Саме вона на законодавчому рівні має остаточно визначитися щодо подальшої розбудови ХАЕС і потреб 30-кілометрової зони — як для її місцевих громад, так і для збереження біо- та ландшафтного багатства нашого краю та його безпечного існування.
Володимир Разуваєв