Днями, а точніше 7-9 грудня, у Києві пройшов представницький пакистансько-турецько-український бізнес-форум, участь у якому від Хмельниччини взяв лише один представник — голова публічного акціонерного товариства “Проскурів” Іван Рудик. Власне, про його враження від роботи цього бізнес-форуму у нас і йшла розмова з Іваном Леонтійовичем в інтерв’ю для нашої газети.
Днями, а точніше 7-9 грудня, у Києві пройшов представницький пакистансько-турецько-український бізнес-форум, участь у якому від Хмельниччини взяв лише один представник — голова публічного акціонерного товариства “Проскурів” Іван Рудик. Власне, про його враження від роботи цього бізнес-форуму у нас і йшла розмова з Іваном Леонтійовичем в інтерв’ю для нашої газети.
— Чому, Іване Леонтійовичу, таким незначним було представництво з нашої області на цьому форумі і в чому його особливості?
— Річ у тім, що до діалогу на цьому форумі від України пакистанці разом з турками, а виступали вони на ньому цілком сконсолідовано, запрошували ті наші підприємства, тих бізнесменів, які вже мають реальні напрацювання у співпраці з цими країнами. Серед них і ПАТ “Проскурів”. До речі, великим було представництво вітчизняного бізнесу з Київщини, Одещини, Дніпропетровщини. Власне, турецька сторона, як на мене, дуже переконливо продемонструвала і свої партнерські зв’язки з пакистанським бізнесом, який при її посередництві нині з’являється на нашому ринку. Цікаво і те, що бізнес і керівництво цих країн проявляють великий інтерес до багатьох наших галузей і сфер життя, та особлива увага до сільського господарства, будівельної галузі, легкої промисловості України. Вони нині готові не лише інвестувати свої капітали в нашу країну, але й створювати найрізноманітніші спільні проекти.
— Якими бачаться вам тут перспективи для ПАТ “Проскурів”?
— Нагадаю, що ми з турецькими партнерами створили спільне підприємство “Проскурів-керамік”, до майбутньої продукції є вже інтерес і в Пакистані. Представники цих країн дуже зацікавилися нашою новою продукцією — натуральним яблучним соком, за виробництво якого взялося наше ТОВ “Глорія” і яке не має досі аналогів в Україні. Вони вже сьогодні готові купувати наші яблука, горіхи, цікавить їх й інша сільськогосподарська продукція, у технології виробництва якої бізнес цих країн готовий вкладати кошти.
— І їх не хвилюють наше податкове законодавство, корупція в країні?
— Ось у цьому і найзначніші складнощі, про що більше йшлося у кулуарах бізнес-форуму. Адже і пакистанці, і турки, і не тільки вони мають серйозні претензії до нашого законодавства, яке регулює, зокрема, інвестиційну та зовнішньоекономічну діяльність. Ми в Україні платимо, як відомо, податки у неміряній кількості, а, до прикладу, у Швеції, Данії їх усього декілька. Про корупцію також шкода говорити, бо чого тільки варті нововведення нашої митниці про експорт українських горіхів, яблук, про що дуже влучно писала і ваша газета. Мене ж, справді, тішить, що учасники форуму скуштували наш яблучний сік, зацікавилися цією продукцією й технологією її виробництва. Словом, у нас з’явилася папка взаємних пропозицій, які ми будемо вивчати. Хоча спільна думка учасників форуму зводиться до того, щоб наш парламент, уряд якнайскоріше наблизили українське податкове, митне законодавство до європейських стандартів.
І ще один нюанс: нам слід вчитися поводитися з іноземцями на рівних, чітко усвідомлювати потенціал і національні інтереси своєї країни.
— А чи не здається вам, Іване Леонтійовичу, що подібні перспективи виходу українського бізнесу на світові ринки можуть бути поховані, якщо керівництво держави змінить вектор розвитку країни, скажімо, вступить до єдиного Митного союзу з Росією?
— Прошу мене правильно зрозуміти, бо у тій же Росії у мене дуже багато добрих друзів, але скажіть мені, чого я там можу навчитися, які нові технології може запропонувати нам Росія? Згоден, що це можуть бути надсучасні танки, ракети, зброя, у виробництві яких росіян уже обійшли і Китай, і Індія, куди вони їх найбільше постачали. А от як бути з тією ж технологією виробництва натурального яблучного соку, яку ми запозичили в австрійців, як бути з обладнанням, загалом, для нашої переробної промисловості, як бути з побутовою технікою, машинами, інформаційними технологіями, які до нас ідуть з Європи, США? Україна повинна розвиватися цивілізованим шляхом, а не піддаватися на політичні авантюри, якими “попахують” усі ці ідеї з Митним союзом. Досить, зрештою, згадати, як нас постійно шантажує російська сторона з ціною на газ, щоб зрозуміти, що рівноправних, взаємовигідних стосунків для України там не передбачається. До речі, на відміну від турків, пакистанців, які на цьому бізнес-форумі засвідчили своє прагнення до партнерських відносин з українською стороною…
Розмовляв Б.Демків