Михайло Василишин, заступник начальника міського управління праці, соціального захисту населення та охорони здоров’я, депутат міської ради чотирьох скликань:
— Певна ефективність є. Наприклад, міський голова обирається міською громадою. Керуючи містом, він водночас підзвітний міській раді та всій громаді, відтак є зворотний зв’язок, відповідальність владних структур у місті перед жителями.
Інша річ — проблема самодостатності місцевого самоврядування. Якби більша частина місцевих податків і зборів залишалась у бюджеті міста, воно почувалося б набагато краще, потужніше б розвивалось і повноцінніше б забезпечувало потреби своїх мешканців. Поки що, на жаль, цього немає, а тому міське благополуччя багато в чому залежить від рівня дотацій зверху. Отож давно назріло питання щодо системнішого реформування місцевого самоврядування в масштабах всієї країни і лише після цього запроваджувати реформи в окремих галузях: ЖКГ, охороні здоров’я тощо.
Суттєвий недолік — недостатнє усвідомлення суспільством, що чиновники в органах місцевої влади є найнятими працівниками на кошти місцевої громади, що саме люди їх фактично утримують за свої податки, тобто з власної кишені. Якщо це добре усвідомимо, корупції та зловживань буде значно менше.
Ігор Сабій, голова обласної організації ВО “Свобода”, депутат обласної ради:
— Місцеве самоврядування повинно бути балансом інтересів державної влади та місцевих громад. Цього в Україні нині практично немає, поступово узурпована влада на всіх рівнях і лише місцеве самоврядування деінде ще залишається вільним. Як приклад — місто Хмельницький, його міська рада. В обласній раді все вже не так, більшість її депутатів голосують так, як вважає за потрібне голова облдержадміністрації, забувши про інтереси своїх виборців. На рівні місцевого самоврядування необхідно розширювати права місцевих громад, їхні обранці повинні послідовно відстоювати ці права, а не заглядати в роти можновладців.
Володимир Сікало, перший секретар міського комітету Комуністичної партії України:
— Щодо ефективності місцевого самоврядування кожен з нас відчуває це на собі — на побутовому рівні. Якщо, наприклад, комунальні тарифи не відповідають якості наданих послуг, то про яку ефективність місцевої влади можна говорити? Чи задоволені хмельничани якістю роботи водоканалу та теплоенергетиків — ось і відповідь на це запитання. Отже, вважати ефективним самоврядування на рівні нашого міста ще зарано. Зрозуміло, що багато в чому ця ефективність залежить не тільки від сумлінності та професіоналізму чиновників, а й від фінансових можливостей органів самоврядування. Доки місцеві бюджети формуються за нинішнім принципом, віддаючи більшу частину своїх надходжень державі, самодостатнім місцеве самоврядування вважати не можна.
Павло Хорошенюк, голова ГО “Прес-клуб”, член громадської ради при міськвиконкомі:
— Поки що місцеве самоврядування в Україні знаходиться в стадії розвитку. Вже є й діють різні громадські ради, комітети самоврядування у мікрорайонах, мережа громадських приймалень, тобто, населення залучається до цієї системи. Але чи готові ми самі до цього? У нас досі діє стереотип щодо взаємовідносин з владою: звикли її критикувати, а не підставляти своє плече. А без реальної співпраці влади і громади ефективного місцевого самоврядування не буде.
Те саме і щодо самодостатності — ми ще не повноцінні господарі в своєму домі: на словах одне, на ділі інше. Прагнення до цього є, але достатньої віри у людей в себе ще немає. Коли виникає якась проблема, куди йдемо? До мера на прийом, хоча далеко не все залежить від нього, часто від нас самих. Якщо смітимо навколо себе, то кого ще треба для наведення порядку?