Минулої п’ятниці обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького знову потішив черговою прем’єрною виставою “Бой-жінка”. Твір за мотивами твору Григорія Квітки-Основ’яненка став влучним пострілом у сучасність. Нині теми жіночого фемінізму, про який ідеться у “Бой-жінці”, дуже популярні і на телебаченні, і в пресі.
Минулої п’ятниці обласний музично-драматичний театр імені Михайла Старицького знову потішив черговою прем’єрною виставою “Бой-жінка”. Твір за мотивами твору Григорія Квітки-Основ’яненка став влучним пострілом у сучасність. Нині теми жіночого фемінізму, про який ідеться у “Бой-жінці”, дуже популярні і на телебаченні, і в пресі.
Чому жінкам часом треба брати на себе чоловічі обов’язки, ставати сильнішою за сильну половину людства розповіла п’єса, режисером якої став заслужений артист України Леонід Диса.
…У подружжя — молодої красуні Насті та її чоловіка Потапа сімейна ідилія руйнується через нестачу чоловічої уваги до жінки. Господиня денно порається біля господарства, коли той розважається з товаришами, приходить додому напідпитку. Змінити таку несправедливість допомагає брат Насті Улан, який повертається з військової служби. Він пропонує грати роль Настиного коханця. Обдурений Потап просто шаленіє, помічаючи сліди несправжньої зради дружини. Хитра Настя теж береться за лицедійство, щоб звести з розуму чоловіка. Переодягаючись то у гадалку, яка радить чоловікові сидіти на яйцях і кукурікати як півень (це буцімто приверне її назад до нього), то запевняє чоловіка, що шабля брата Улана, яка раптово потрапила йому на очі, — її мотовило. Розтривожений Потап просто божеволіє. Та врешті усі секрети відкриваються: Настя знайомить чоловіка з братом і наголошує на тому, що не вдалася б до таких хитрощів, якби коханий дбав про неї, приділяв належну увагу. Потап клянеться в любові дружині, обіцяє піклуватися про неї.
Роль чоловіка-тюхтія виконав артист Анатолій Остапенко. Дорослого чоловіка, який часом здається схожим на дитину, він зіграв влучно, смішно, правдиво. Його супутницю по життю зіграла молода акторка театру Сніжана Гринюк. “Робота у “Бой-жінці” для мене дуже відповідальна, адже я — у головній ролі. Було приємно виступати на одній сцені з провідним актором театру Анатолієм Остапенком, який зіграв мого чоловіка,— розповідає пані Сніжана, додаючи деяку інформацію зі своєї акторської біографії. — Раніше я працювала в івано-франківському театрі, у цьому місті я здобувала професію акторки. За знаком долі перейшла до хмельницького театру, різниці між ними майже не відчула, адже не важливо, де ти виступаєш, важливо грати професійно і майстерно, вдало перевтілюватися в образи. Напевно, немає ролі, яку я б відмовилася грати. З високих мрій — роль Жанни д’Арк, дуже подобаються ролі Скарлет і Проні з твору “За двома зайцями”. Сподіваюся, колись вони мені дістануться”.
Особливістю нового театрального сезону є не тільки дивування новими прем’єрами, а й розкриття акторів у незвичному для них амплуа. “Бой-жінка” розкрила для хмельницького глядача молодого актора Сергія Будника, якого раніше знали як актора театрального балету, виконавця ролей другого плану. Зігравши Улана у “Бой-жінці”, Сергій Будник “висмикнув” з нутра усі свої творчі потуги — його комедійний талант проявлявся у здатності змінювати голос з чоловічого на жіночий, смішних жестах та міміці.
За словами режисера постановки Леоніда Диси, пробуватись у різних ролях потрібно, щоб здивувати глядача, а ще — дати актору можливість рости. Леонід Диса також розповів, що, працюючи над “Бой-жінкою”, вніс нове і в сюжет вистави, додав кілька комічних елементів. Нині у Леоніда Диси — підготовка “Сорочинського ярмарку”. А театр у передчутті новорічних ранків, концертів…
Ірина САЛІЙ