Головним святом Книжковець вважається день Святої Параскевії, на честь якої названо собор у мікрорайоні. Традиційно у цей день більшість місцевих мешканців збирається на святковій відправі у церкві. Цьогоріч розділили свято з книжківчанами представники міської влади, духовенство, зокрема митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній. Але 27 жовтня у Книжківцях святкують не тільки по-релігійному, це свято є гарною нагодою, зібравшись великою родиною, обговорити здобутки й турботи мікрорайону. Про це наша розмова з головою Книжковецького комітету саморганізації населення Оксаною Зіменко.
Головним святом Книжковець вважається день Святої Параскевії, на честь якої названо собор у мікрорайоні. Традиційно у цей день більшість місцевих мешканців збирається на святковій відправі у церкві. Цьогоріч розділили свято з книжківчанами представники міської влади, духовенство, зокрема митрополит Хмельницький і Старокостянтинівський Антоній. Але 27 жовтня у Книжківцях святкують не тільки по-релігійному, це свято є гарною нагодою, зібравшись великою родиною, обговорити здобутки й турботи мікрорайону. Про це наша розмова з головою Книжковецького комітету саморганізації населення Оксаною Зіменко.
— Пані Оксано, що нині Книжківці турбує найбільше?
— Найболючішим питанням для нас тривалий період було водозабезпечення людей на вулицях Заньковського та Збарського. Раніше водонапірна станція, яка їх обслуговує, належала колгоспу “Поділля”, потім орендар колгоспного приміщення передав її нашому комітету. Утримання водонапірної станції стало для нас дуже нерентабельним, люди не могли оплатити роботу водопостачального двигуна. До того ж потребував ремонту застарілий трубопровід. Щоб вирішити цю проблему, ми звернулися до міської влади і вже незабаром розпочалися ремонтні роботи на вулиці Заньковського. Спільними зусиллями влади і громади було прокладено 930 метрів водогону, після ремонтних робіт загрейдерували дорогу. На ремонт водогону 20 тисяч гривень виділила міська влада, решта коштів — спонсорські та зібрані мешканцями міста. Нині ремонту чекає вулиця Збарського.
— Книжківці — околиця міста, як у вас із транспортом, важко добиратися до центру?
— Так, адже з Книжковець до центру фактично ходять лише дві маршрутки: №24 з одного боку мікрорайону та №36 з іншого. На мою думку, цього транспорту не вистачає, хочеться, щоб у нас відкрили ще один маршрут, який їхатиме до речового ринку. Раніше від нас курсував 33-й бус, але згодом його відмінили. Водії вважають цей маршрут нерентабельним. Самі ж мешканці Книжковець скаржаться, що не встигають на цю маршрутку, бо вона приходить на зупинку не за графіком. Більшість мешканців мікрорайону — пенсіонери, тому забезпечення мікрорайону транспортом їм дуже необхідне. У нас є вулиці Корольова і Житня, до яких взагалі нічого не їде, а до тролейбусної зупинки звідти треба пройти до трьох кілометрів.
— Щоб гарно курсував транспорт, потрібні й гарні дороги, у Книжківцях з цим як?
— Нещодавно ми відремонтували міст, який сполучає Ракове та Книжківці. Стараємося належно доглядати за центральними вулицями мікрорайону. Проблемною для нас залишається ділянка на вулиці Заярній, де курсує маршрутка №36. Там — підземний плавун, навесні з-під асфальту фонтани б’ють. Про вирішення цієї проблеми турбуються мікрорайон, влада міста.
— Традиційно проблемою віддалених мікрорайонів міста є стихійні сміттєзвалища, як ви боретеся з цим?
— Порівняно з недалеким минулим наш мікрорайон чистішає. У нас добре налагоджена робота з вивозом сміття, до того ж ми проводимо суботники. Книжківчани радо “озброюються” граблями, рукавичками і прибирають свій мікрорайон. Нам вдалося не лише прибрати Книжківці, але й оновити їх саджанцями. Мріємо, щоб нам виділили частину території, яка раніше належала колгоспу, для посадки нового парку.
— Центр мікрорайону Книжківці — приміщення клубу, тут функціонують найнеобхідніші для книжківчан заклади: сімейна амбулаторія, комітет, який ви очолюєте, бібліотека та власне клуб. Розкажіть про їх роботу детальніше.
— Розпочнемо з амбулаторії сімейного типу. Мешканці мікрорайону занепокоєні, що тут не приймає педіатр, щоб зробити елементарну лікарняну довідку, доводиться разом з дітками їхати аж до центру міста. Наша амбулаторія обслуговує здебільшого людей похилого віку.
Наступним важливим пунктом, який знаходиться у приміщенні книжковецького клубу, є поштове відділення, яке збираються закривати. Цим ми теж занепокоєні. Щоб його не закрили, ми намагатимемося якось зробити його рентабельнішим, наприклад, можна зобов’язати книжківчан платити за комунальні послуги тільки тут, потрібно спонукати їх передплачувати пресу, що окупить роботу поштовиків.
Є у клубі і бібліотека, яку вже багато років очолює Валентина Бугайова, вона турбується не лише про наповнення бібліотеки книгами (інколи книжківчани дарують власні книги бібліотеці), а й про оформлення бібліотечного приміщення, організовує виставки книг. Наприклад, на День міста у нас діяла виставка літератури Поділля “Місто над Бугом”.
У головному приміщенні мікрорайону діє клуб, його очолює Микола Стадник. Для молоді щосуботи та щонеділі пан Микола організовує дискотеки, завжди старанно проводить будь-яке свято. Разом з керівником ветеранської організації Петром Мартинюком вони організували при клубі вокальний ансамбль “Книжківчанка”. Наш клуб — центр розваг для всіх — дітей, молоді, дорослих. Тут разом ми готуємо чудові свята, з найяскравіших можу пригадати Масляну (на фото), свято проводів Зими, День міста… Ще у книжковецькому клубі є чотири тенісних столи, тут можна пограти у настільний теніс, а також у шахи і шашки…
— Окрасою мікрорайону є також новозбудована школа.
— Нині у СЗОШ №23 навчаються приблизно 180 дітей. Проблем з дітьми шкільного віку немає. Інша справа — дошкільнята. При школі діє підрозділ дошкільного виховання, який складається з двох груп — ясельної та змішаної, садочка не вистачає, щоб навчати дошкільнят, кількість яких останнім часом у мікрорайоні збільшилася (на черзі до дитячого садка стоять 80 дітей). Тож хотілося б, щоб у нашому мікрорайоні з’явився дитячий садок. Біля школи є старе приміщення, яке можна відремонтувати і навчати там малечу, але на це бракує коштів. Можливо, колись нам вдасться його оновити.
— До речі, як ви оцінюєте опіку вашим мікрорайоном депутата міської ради Сергія Болотнікова?
— Жодна подія не відбувається без його участі, він спонсорує наші спільні проекти з благоустрою, дбає, щоб про наші проблеми чули у міській раді. Разом з дружиною він постійний гість усіх наших святкувань. Добре товаришуємо ми і з опікуном мікрорайону Ракове Віктором Паламарчуком. Ці два депутати для нас — надійна опора й підтримка.
— Книжківчани — люди, які люблять веселитися, усі святкування відбуваються лише біля приміщення клубу?
— Здебільшого так. Нам дуже не вистачає розважального закладу типу кафе чи ресторану, де можна справити весілля, дні народження тощо. Про це слід замислитися приватним підприємцям, які можуть відкрити тут свій бізнес. Словом, наш мікрорайон відкритий для всіх, хто прагне допомогти книжківчанам.
Ірина САЛІЙ