“Сучасна демографічна ситуація на Хмельниччині” — такою була тема прес-конференції в головному управлінні статистики у Хмельницькій області, яка відбулася минулого тижня. Розмова однак вийшла за статистичні межі нашого краю, адже будь-які цифри пізнаються і оцінюються лише у порівнянні.
“Сучасна демографічна ситуація на Хмельниччині” — такою була тема прес-конференції в головному управлінні статистики у Хмельницькій області, яка відбулася минулого тижня. Розмова однак вийшла за статистичні межі нашого краю, адже будь-які цифри пізнаються і оцінюються лише у порівнянні.
Щодо демографії нашої планети загалом, то її населення стрімко зростає і нині, за даними ООН, нараховує сім мільярдів осіб. Попереду Китай — 1,35 мільярда та Індія — 1,24 мільярда. Україні в цьому місці належить 29 місце. Станом на 1 січня цього року її населення — 45,6 мільйона осіб. Але, на відміну від усієї Землі, чисельність громадян України не збільшується, а невпинно скорочується. Якщо практично до 1993 року вона зростала різними темпами (за винятком певних періодів: голодомор, війни), то соціально-економічні зміни часів незалежності ситуацію суттєво погіршили. За минулі 20 років населення України зменшилося майже на 6,5 мільйона. Головними причинами статисти називають міграційні процеси, зменшення народжуваності та високу смертність. Щоправда, саме лише демографічні причини закладалися ще до 1991 року, коли темпи зростання населення в СРСР різко загальмувалися. Так, якщо в післявоєнний міжпереписний період (1959-1970-ті) чисельність зросла на 12,6%, то у 1979-1989 роки ріст склав лише 3,9%. Тобто депопуляція стала відчутною тенденцією.
Що стосується Хмельниччини, то, за словами начальника управління Василя Скальського, “у нас спостерігається тенденція до зменшення населення”. Статистичні викладки позбавлені зовнішніх емоцій, але мовчазна реальність цифр може бути і жорстокою, і кричущою. Судіть самі.
За останні 50 років населення нашої області зменшилося майже на 20%. У 1961 році в краї проживало понад 1,6 мільйона осіб, а станом на 1 вересня нинішнього року — 1,3 мільйона. Лише в останні п’ять років чисельність подолян скоротилася на 40 тисяч. Це означає, що з карти області фактично зникло населення двох районів.
Ще така особливість: півстоліття тому на Хмельниччині переважало сільське населення — 88%. Нині співвідношення між містом і селом докорінно змінилося: в містах проживає 55%, у селах — 45%. Відповідні пертурбації відбулись у рівні народжуваності: якщо в 1958-1959 роках він перевищував середньо-український показник у 2,3 дитини на одну сім’ю, то у 2009 році зменшився до 1,6.
Характерно, що при цьому відбувся ріст числа осіб пенсійного віку і водночас зменшення населення до працездатного віку. Нині за середнім віком, наприклад, сільського населення — 43,7 року наша область посідає малопочесне третє місце в Україні. Між тим процес старіння подолян продовжується. Парадокс, який просто не можливо залишити поза увагою: у Ярмолинецькому і Чемеровецькому районах, де відсоток людей працездатного віку найбільший у регіоні, рівень смертності є найвищим. А найнижчий він у Нетішині — 5,4 померлих на 1000 жителів. Зрозуміло, що містечко атом-ників наймолодше в області, але сам показник може бути і відповіддю на сумніви щодо безпеки життя поблизу АЕС.
В області, як і раніше, зберігається статевий дисбаланс. Серед подолян жінок — 54%, чоловіків — 46%. Чисельність дітей — 16,1%, людей пенсійного віку — 25,7%.
Показовим фактором у статистичній інформації є ситуація в міграційних процесах. Після міграційного вибуху 90-х років минулого століття цей процес стабілізувався — якщо йдеться про зміни постійного місця проживання, а не заробітчанства. Відтак на ПМП з Хмельниччини найбільше виїжджають до Києва — 20%, далі йдуть сусідні Вінниця і Тернопіль. Утім це стосується, очевидно, студентської молоді. Щодо приїзду на територію області, то найбільший відсоток належить вихідцям з Кавказького регіону Росії, Азербайджану та Вірменії.
Загалом, як зазначив головний статист області, на демографію впливають понад 50 різних факторів. Якщо аналізувати, наприклад, основні причини смертності серед подолян, то найпоширенішим нині є захворювання системи кровообігу — 59%, злоякісні новоутворення — 12,4%. Так звані “зовнішні причини смерті” складають 5,3%.
До функцій статистики прогнози не належать, цим займаються інші інстанції різних відомств. Але, наприклад, з очікуваною тривалістю життя подолян підлеглі Василя Скальського журналістів познайомили. Так, середній показник сягатиме 71,4 року. Причому в місті — 72,7, у селі — 69,5. Серед чоловіків відповідно: 66,1, 67,8, 64,0. Серед слабкої статі: 76,5, 77,2, 75,5. Отож різниця у тривалості життя чоловіків і жінок на Поділлі найближчими роками очікується у 10,4 року. Для порівняння: в Польщі чоловіки живуть у середньому 71,5, жінки — 80,1, у Словаччині відповідно 71,4 та 79,1; у Румунії — 69,8 та 77,4 року. Тож обійдемося без коментарів — як це прийнято у галузі статистики.
Володимир Разуваєв