Власне минулого тижня замість однієї широко анонсованої презентації першого повного видання спогадів легендарного отамана Гальчевського “Проти червоних окупантів”, яку було організовано у четвер, 27 жовтня, Толокою інтелектуальних комунікацій (ТІК) спільно з Центром національного відродження та Молодіжним Націоналістичним Конгресом у Києві, відбулася й друга не менш резонансна їх презентація у наметовому містечку біля столичного Печерського районного суду на Хрещатику, у якому свої акції протесту здійснюють прихильники лідера української опозиції Юлії Тимошенко. Ця друга презентація має свою логічну закономірність, адже Юлія Тимошенко є лауреатом премії імені Якова Гальчевського “За подвижництво у державотворенні” у номінації “політик”, а диплом лауреата їй було вручено безпосередньо у Печерському райсуді ще 25 серпня…
Власне минулого тижня замість однієї широко анонсованої презентації першого повного видання спогадів легендарного отамана Гальчевського “Проти червоних окупантів”, яку було організовано у четвер, 27 жовтня, Толокою інтелектуальних комунікацій (ТІК) спільно з Центром національного відродження та Молодіжним Націоналістичним Конгресом у Києві, відбулася й друга не менш резонансна їх презентація у наметовому містечку біля столичного Печерського районного суду на Хрещатику, у якому свої акції протесту здійснюють прихильники лідера української опозиції Юлії Тимошенко. Ця друга презентація має свою логічну закономірність, адже Юлія Тимошенко є лауреатом премії імені Якова Гальчевського “За подвижництво у державотворенні” у номінації “політик”, а диплом лауреата їй було вручено безпосередньо у Печерському райсуді ще 25 серпня…
Та спершу у форматі “круглого столу” про мемуари Якова Гальчевського говорили письменники, науковці, журналісти, політики, активісти громадських організацій і самоврядних спільнот. Його організатори цю презентацію окреслили актуальною темою “Український антибільшовицький рух: документальний та художній контекст”, на якому виступили основні доповідачі: письменник Сергій Пантюк, головний редактор газети “Шлях Перемоги” Віктор Рог, директор видавництва “Медобори” Мирослав Мошак, голова Товариства ім. Я.Гальчевського Богдан Теленько, до яких приєдналися письменник, автор роману “Чорний ворон” Василь Шкляр, відомий дослідник національно-визвольних змагань 1917-1920 років, письменник Роман Коваль, народний депутат Олесь Доній, виконавчий директор Центру національного виховання Тарас Рондзістий та інші цікаві особистості. Розмова про спогади Якова Гальчевського, які цим авторитетним товариством були визнані як знакова подія у виданні мемуарів визначних діячів Української національної революції, охопила весь пласт тем, пов’язаних з висвітленням подій національно-визвольної боротьби українців у той час.
Дуже цікавими були думки, висловлені з цього приводу письменником Василем Шкляром, який нагадав, що він є лауреатом премії імені Якова Гальчевського “За подвижництво у державотворенні” у нинішньому році, і не відмовився від неї на відміну від офіційної Шевченківської премії. Його міркування з приводу того, чому отаман Гальчевський та такі, як він, патріоти боролися за Україну в час безнадії, зневіри, були окреслені трьома засадничими інвективами: тому, що вони своєю боротьбою доводили і доводять нині своїм нащадкам, що комуністична влада в Україні була окупаційною; тому, що йшли на вірну смерть, аби залишити по собі ідею української державності та незалежності; тому, що зберігали пам’ять про завдані нашому народові комуністичною системою кривди й мстилися за них святою помстою.
Активніше писати про все, що з нами відбувалось у новітні часи боротьби за незалежність України, закликав народний депутат Олесь Доній, адже, на його думку, “якщо ми не напишемо, то про це напишуть історію “кадебісти”, проілюструвавши цей свій висновок на сучасних прикладах та конкретних фактах такого перелицювання новітньої української історії. Щоправда, учасники презентації цілком давали собі звіт, що вся ця робота нині лягла на плечі окремих дослідників, літераторів, патріотичних організацій, бо держава не надто квапилася їй сприяти і у “кращі” помаранчеві часи, а нині й поготів не буде нічого робити, а навпаки, у гуманітарній політиці здійснює відвертий антиукраїнський курс.
А на другий день, у п’ятницю, у наметовому містечку на Хрещатику зі спогадами Якова Гальчевського численну аудиторію протестувальників та киян знайомив голова культурологічного Товариства, яке носить ім’я легендарного отамана, редактор “Проскурова” Богдан Теленько. До речі, на цьому “плацдармі громадянського спротиву” з ініціативи керівництва столичної організації “Батьківщини” нині відбуваються подібні патріотичні акції, тут розміщено фотовиставки з історії національно-визвольних змагань 1917-1920 рр., часів УНР та про героїчну боротьбу ОУН-УПА. Презентація спогадів отамана Гальчевського супроводжувалася концертом відомого кобзаря Тараса Селенка. Цікаво було спостерігати і за реакцією її учасників на уривки з цих спогадів, слухати відверті і схвильовані виступи активістів “Батьківщини” з різних регіонів України, які нині у свій спосіб відстоюють українську ідею тут, у центрі нашої столиці, де твориться неправдивий суд над лідером української опозиції Юлією Тимошенко…
Що ж, власне ідеї, за які гинули такі патріоти, як отаман Гальчевський, з іменем якого пов’язаний найдраматичніший, але не менш героїчний етап Української національної революції, повинні надихати і вочевидь підкріплюють дух цих людей, як і всіх нас.
В.Сівач