Олександр Цюзік, голова обкому профспілки працівників соціальної сфери:
— Враження щодо реального стану в цьому подвійне. З одного боку, на державному і місцевому рівнях створена й багато років діє комплексна система підтримки ветеранів, налагоджена співпраця влади з ветеранськими організаціями. З іншого боку, є існуючі й неподолані проблеми людей старших поколінь, які активно використовуються різними політичними силами у власних інтересах, створюються нові ветеранські об’єднання, котрі насправді роз’єднують ветеранський рух…
Олександр Цюзік, голова обкому профспілки працівників соціальної сфери:
— Враження щодо реального стану в цьому подвійне. З одного боку, на державному і місцевому рівнях створена й багато років діє комплексна система підтримки ветеранів, налагоджена співпраця влади з ветеранськими організаціями. З іншого боку, є існуючі й неподолані проблеми людей старших поколінь, які активно використовуються різними політичними силами у власних інтересах, створюються нові ветеранські об’єднання, котрі насправді роз’єднують ветеранський рух.
На жаль, в суспільстві ставлення до ветеранів не покращується останніми роками. Сьогодні не відчувається такого рівня поваги й шани до героїв війни та праці, як це було колись. У нинішньої молоді ці люди перестають бути життєвим зразком, у неї з’явилися інші ідеали. Одна з причин — перегляд історії, зокрема минулої війни, чим активно займаються деякі політичні сили. Тому й бачимо як до літніх людей ставляться в маршрутках, не поступаються місцем у тролейбусах. Через загальну моральну деградацію суспільства страждають саме ті, хто все життя присвятив наступним поколінням.
Сергій Трояновський, актор і режисер монотеатру “Голос”:
— У суспільстві триває зміна моральних орієнтирів і це позначається на ставленні до ветеранів. Ще діє інерція радянських часів, коли подвиги ветеранів у Великій Вітчизняній війні та під час відродження країни були найвищими орієнтирами, але вона поступово гальмується. Приємно бачити і слухати, наприклад, виступ хору “Надвечір’я” Будинку культури чи вокальної групи “Ретро” клубу “Ветеран”. Але в той же час чуєш розмови про те, що якби не воювали з німцями, зараз пили б баварське пиво. Це загальнодержавна і загальносуспільна проблема, важливіша за всі економічні. Без стійких, всією історією вихованих моральних орієнтирів і цінностей не може бути майбутнього у держави.
Олена Черешня, пенсіонерка:
— Нас завжди вітають на свята, маємо пільги, та й люди до нас не байдужі, тому не можу сказати, що нас не поважають.
Ніна Пушкар, продавець:
— Наша країна не може гарантувати повноцінний соціальний захист жодному громадянину, зокрема й ветеранам. Моя сусідка, їй 85 років, має цей статус. Зрозуміло, у неї є певні пільги, навіть раз чи два у рік отримує матеріальну допомогу. Але ці гроші настільки мізерні, що їх вистачає лише на найнеобхідніше. Ось так держава шанує і відплачує їм за подвиг.
Любов Матвєєва, консультант у книжковому магазині:
— Обіцянками й надутим пафосом шанують. А ще найчастіше цю шану прив’язують до конкретних дат чи свят. А чим живе чи, радше сказати, як виживає ветеран кожного дня, кому це цікаво? А їм же не так багато потрібно: аби тепло-сито було та з ласкою. З кожним роком ветеранів стає все менше. Мине кілька років і не буде вже кому розказати дітям про війну. А без минулого, як відомо, немає майбутнього.
Денис Панкратов, лідер громадської організації “Діти Кризи”:
— Якщо зважати на останні події, пов’язані з ветеранами Афганістану, то на державному рівні наші законотворці не поважають. А пересічні люди, мені здається, таки мають повагу до заслужених ветеранів війни та праці.
Дарина Шелепало, студентка:
— Шанують, але нам нині потрібно якомога більше уваги й турботи проявляти до ветеранів, яких, на жаль, з кожним роком стає усе менше. З одногрупниками ми уже два роки постіль беремо участь у парадах, приурочених до Дня Перемоги, проводили також зустрічі з ветеранами, але вважаю, що цього замало, адже саме цим героїчним людям ми завдячуємо життям.