У пошуках свого адреналінового щастя людина здатна на багато неадекватних речей. Хтось може все життя про них мріяти, але так і не наважитися здійснити. А хтось не боїться пробувати, експериментувати, ходити по лезу ножа і отримувати від цього страшенне задоволення. Одним із таких — неймовірно красивих та водночас дуже екстремальних видів проведення дозвілля є вінгсьют. Якщо ви марили відчути по-справжньому вільний пташиний політ між небом і землею, то саме завдяки йому зможете втілити цю забаганку в реальність.
У пошуках свого адреналінового щастя людина здатна на багато неадекватних речей. Хтось може все життя про них мріяти, але так і не наважитися здійснити. А хтось не боїться пробувати, експериментувати, ходити по лезу ножа і отримувати від цього страшенне задоволення. Одним із таких — неймовірно красивих та водночас дуже екстремальних видів проведення дозвілля є вінгсьют. Якщо ви марили відчути по-справжньому вільний пташиний політ між небом і землею, то саме завдяки йому зможете втілити цю забаганку в реальність.
Перші спроби піднятися високо в небо були зроблені ще на зорі людства. Пригадаймо хоча б античних Дедала та Ікара, які на крилах із воску і пір’я хотіли підкорити небесну височінь. Після них було ще чимало мрійників, які майстрували крила, як у птахів чи кажанів, і стрибали з ними з висоти. Історія зберегла імена 75 таких винахідників, більшість із яких, на жаль, і загинули через недосконалість своїх повітряних апратів.
У 50-х роках минулого століття саме через високу смертність американська федерація парашутного спорту заборонила будь-які випробування крил типу “летюча миша”. Заборона протрималася три десятки років і була знята, коли відеооператори почали використовувати перетинки між тілом і руками — невеликі крила — для зручності повітряної зйомки.
Сучасний вінгсьют (від англійського “wingsuit” — костюм-крило) було винайдено в середині 1990 років французом Партіком Гайардоном. Він має три двошарових крила: два між руками і одне між ногами, які надувають за допомогою повітряних потоків через повітрозбірники. Так створюється підйомна сила для руху, а завдяки високому тиску в крилах вони легко утримуються руками. При цьому вінгсьютер може керувати своїм польотом.
На жаль, Гайардон загинув у 1998 році під час випробування нової моделі свого винаходу. Пізніше розробкою костюма для польотів зайнялися Ярі Куосма і Роберт Пекнік, які згодом заснували компанію “Birdman Inc”. Після них італієць Лоїк Жан-Альбер стоворив іншу велику фірму, яка вже почала просувати на ринок вінгсьют із одним крилом — “Fly Your Body”.
Сьогодні розроблено кілька різновидів вінгсьютів: classic — для початківців, GTI — для спортсменів середнього рівня і skyflyer — для справді досвідчених та просунутих парашутистів. Всі три моделі мають спеціальний механізм швидкого від’єднання, завдяки якому спортсмен може обирати довільний режим польоту. Тканинна перетинка між ногами також роз’ємна, аби було зручно здійснювати посадку. До речі, для того, щоб приземлитися, спортсмену обов’язково потрібен парашут. Саме тому вінгсьют вважають одним із різновидів парашутного спорту, хоча він більше нагадує бейсджампінг. Стрибки також здійснюються з нерухомих висотних об’єктів, але при цьому людина летить не вниз, а паралельно горизонту. Для цього стрибун має маніпулювати своїм тілом, максимально знизити швидкість падіння, впіймавши вітер та створивши тягу. Спуск вниз відбувається зі швидкістю 100 кілометрів за годину. Вільний політ при цьому триває до двох, а у декого до трьох хвилин. За цей час спортсмен пролітає 2-2,5 кілометра по горизонту. Щоб проробити всі ці маніпуляції, стрибун повинен мати хорошу підготовку та досвід. Тому починати займатися вінгсьютом можна, лише маючи за плечима не менше двох сотень стрибків із парашутом. А ще — п’ять тисяч американських доларів, аби купити сам костюм.
Стрибати можна як поодинці, так і в команді. Світовий рекорд групового стрибка — 71 учасник, які у вільному ширянні склали форму бомбардувальника.
У 2004 році вінгсьютники здійснили міжконтинентальний переліт через Босфор, а в 2008 році — через Гібралтарську протоку.
Ольга Цимбалюк