З Володимиром Захар’євим, завідуючим Хмельницьким відділом державного підприємства “Подільська археологія”, наша розмова, власне, відбулася на місці цих розкопок біля села Ілятка Старосинявського району.
З Володимиром Захар’євим, завідуючим Хмельницьким відділом державного підприємства “Подільська археологія”, наша розмова, власне, відбулася на місці цих розкопок біля села Ілятка Старосинявського району.
— Що спонукало приїхати вас на територію приватних городів між Старою Синявою та Іляткою?
— Ми приїхали сюди не самі, нас запросили жителі Старої Синяви, зокрема Олег Лучицький, який зателефонував нам і поінформував про те, що на одному з городів знайшли невідому давню могилу. Коли господар і його сусіди зняли частину невеликої плити, то побачили, що там є кістки і керамічні черепки. Тому вони і зв’язалися зі спеціалістами “Подільської археології”.
Нині можемо стверджувати, що це поховання належить до культури кулястих амфор. Згідно з дослідженнями археологів представники цієї культури на нашій території перебували у другій половині другого тисячоліття до нашої ери, тобто понад чотири з половиною тисячі років тому. Археологи стверджують, що це так звана східна частина цієї культури, тому що територія, де розселялися її представники, розташовувалась на півночі сучасної Німеччини та на сході, фактично аж до Смоленська, в Україні охоплює Чернігівську область, Волинь. Крім того, на південь вона заходить і на Молдавію, але в даному випадку — це поховання фактично найсхідніше на території Хмельницької області. Це нас дуже тішить, тому що маємо повідомлення, що такі поховання є у Городоцькому, Чемеровецькому, Волочиському районах, тобто на тій території, яка ближче контактувала з річкою Збруч. Побував тут вже і директор національного державного музею-заповідника “Самчики” Б.Пажимський, щоб подивитись, бо, за повідомленням його батька і діда, біля Самчиків також знайшли колись таку ж плиту, а під нею — поховання. Рештки забрали у Санкт-Петербург чи Москву, на жаль, далі їх доля невідома.
— Що це за культура і що можна сказати про її представників?
— Скажемо так, що це були все-таки представники півночі. Ми не можемо сьогодні стверджувати, що це були германські племена, бо в той час їх ще не було. Але це люди півночі, які були активні та войовничі, просувалися з півночі на південь. А ще науковці стверджують, що представники культури кулястих амфор вели війну з представниками пізнього Трипілля. Поселенців цієї культури знайдено дуже мало. Поховання саме у таких скринях були знайдені на території Німеччини, Польщі і нашої Волині. Але от поховань на Поділлі виявлено дуже мало.
— На ваш погляд, в шкалі археології Хмельниччини якою є ця знахідка?
— Це досить неординарна знахідка, таких нині одиниці. В археологічному плані вона викликає інтерес у багатьох науковців та мас-медіа.
Продовжили ми розмову на цю тему і з Дмитром Нуровим, археологом Хмельницького відділу “Подільська археологія”:
— Археологією займаюся давно, ще зі шкільних років, і в університеті займався, копав з відомим археологом І.Винокуром певний час, — зауважив він. — Ця знахідка досить рідкісна на території України і тим цікава, що стосується славнозвісної трипільської культури.
— Людей, кажучи по-сучасному, тут поховали у братській могилі, — продовжив Володимир Захар’єв. — Така традиція знана в історії, але вона відома за дві тисячі літ тому у часи черняхівської культури, а в такім давнім часі — понад чотири тисячі років — зустрічається чи не вперше. Звичайно, треба буде звертатися до фахівців для того, щоб знайти розгадку поховання під Іляткою.
— Чомусь у пересічного мешканця викликає подив, що тут немає золотих статуеток й інших коштовних речей.
— Біда нашого населення, що воно переймається тільки матеріальним. Не було тоді так багато золота. І на той час воно взагалі не цінувалося.
— Чи можуть бути тут ще подібні поховання?
— Все може бути. Хотів би звернутися до людей, коли вони находять такі поховання, одразу ж повідомляти спеціалістів, тобто інформувати у музей, археологічну службу, повідомляти міліцію, санстанцію, зрештою, владу, через те, що різне може бути. Ось у даному випадку ми натрапили на давнє поховання, а могли бути поховання жертв Голодомору чи політичних репресій, епідемій, періоду громадянської чи Великої Вітчизняної воєн. Такі люди, як Олег Лучицький, вчинили правильно і патріотично. Впевнений, що матеріали про дослідження цього поховання будуть цікаві археологам й історикам у всьому світі.
І. Козельський
Фото автора