Костянтин Чернилевський, голова депутатської фракції партії “Батьківщина” у міській раді:
— Обурює все, що пов’язане з цим псевдосудилищем над Юлією Тимошенко, а заразом віддаю належне її мужності і твердості у відстоюванні своєї позиції під час цього суду. Сподіваюся, що наш народ, українські виборці, половина з яких на минулих президентських виборах голосувала за Юлію Володимирівну, чітко усвідомлюють, чому саме вона стала основним об’єктом політичної розправи нинішнього режиму, який на її прикладі здійснив цинічну і відверту демонстрацію свого прагнення боротися зі своїми політичними опонентами репресивними методами. Те, як різко Європа, США, Росія відреагували на цей вирок, лише зайвий раз підтверджує висновки Юлії Тимошенко, висловлені нею у вівторок у суді про те, що йдеться нині не лише про її чесне ім’я політика, а про тотальний наступ на демократію в нашій країні. Думаю, влада буде шукати для себе виходи з цієї патової політичної ситуації, у яку себе загнала, адже цей суд, це його рішення щодо Тимошенко аж ніяк не демонструють її сили, а тільки безсилля.
Лев Бірюк, народний депутат України:
— Про вирок Печерського суду дізнався в останній день засідання осінньої сесії Парламентської асамблеї ОБСЄ, що проходила в Дубровнику. Це рішення викликало обурення практично в усіх членів ради з 55 країн.
До нас, опозиційних українських парламентаріїв, підходило багато колег, які відверто засуджували його, адже добре розуміють, що у випадку з Юлією Тимошенко йдеться про відверту політичну розправу її опонентів. Думаю, що у найближчий час ми побачимо, яким шляхом Янукович буде виходити з цієї ситуації, адже цей судовий прецедент, створений ним, невдовзі бумерангом вдарить і по ньому.
Якщо ж іти за псевдологікою цього суду, то нині на лаві підсудних мають сидіти всі українські прем’єри і президенти. Зрештою, у свій час за певні політичні дії засуджували в Англії Черчеля, у Франції де Голя, але до такої цинічної межі, як наша нинішня влада, там не опускалися. Цей “ларець” у її діях вочевидь відкривається і з іншого боку — як помста Тимошенко з боку української олігархії, бо, вимушено перевівши у січні 2009 року розрахунки за російський газ на європейські ціни, вона водночас захистила населення, комунальну сферу. Думаю, українці добре розуміють, що насправді відбувається, бо можуть переконатись у правоті Тимошенко на своїх сімейних бюджетах, які за останні два роки збідніли, на відміну від наших олігархів, котрі тільки збагатилися на наших бідах.
Микола Бенедищук, директор школи-студії іконопису “Нікош”:
— Цей судовий вирок, як і сам судовий процес, свідчать, що Україна в узурпації влади однією політичною силою стала на шлях Білорусі. Показово, що навіть керівництво Росії виступило з підтримкою Юлії Володимирівни. Прикрий парадокс, коли засуджують людину, за якою стоїть майже 50% населення. Зрозуміло одне: нинішня влада почала практично реалізовувати програму “помаранчевих” попередників “Бандитам — тюрми”, але засуджують насамперед політичних супротивників.
Геннадій Савосін, перший секретар обкому Соціалістичної партії України:
— Відповісти однозначно щодо цієї події важко. Думаю, суд мав усі підстави і право визначатися щодо так званої “газової угоди”. Зрозуміло, що судова оцінка цієї угоди викликає у різних сторін різну реакцію, але, щоб не помилитись у висновках, потрібно чітко орієнтуватися в усіх юридичних обставинах цієї справи. Одна справа — політичний підтекст, інша — суто юридичний. З першою все всім зрозуміло, а щодо другої потрібна відповідна і належна обізнаність. Суд є суд і його треба навчитися поважати, як і всі інші гілки влади в державі.