Не сумніваємося, що більшість з нас у ці дні ще досі під враженнями від свята Дня міста. Кажемо про тих хмельничан та наших гостей, які на ньому були й побачили та відчули наживо ту святкову атмосферу…
Не сумніваємося, що більшість з нас у ці дні ще досі під враженнями від свята Дня міста. Кажемо про тих хмельничан та наших гостей, які на ньому були й побачили та відчули наживо ту святкову атмосферу, яка у суботу та неділю панувала по всіх усюдах нашого міста. Сподіваємося, що подібні відчуття були і в тих, хто з якихось поважних причин спостерігав за перебігом нашого свята по телеекранах, перейнявся ним з розповідей рідних, сусідів, адже те, що у ті дні відбулося в нашому обласному центрі, варто того. Завважимо, мабуть, найосновніше — це свято вже давно стало не формальним, а цілком природним щирим виявом наших найтепліших емоцій, почуттів до рідного міста, і тому на його численні заходи хмельничани йдуть, так би мовити, не задля протоколу, а за порухом душі, бо стало воно, зреш-тою, вже давно і сімейним святом наших городян.
…Згадаймо, як того святкового суботнього ранку місто наповнилося малиновим передзвоном з дзвіниць наших храмів, як усі ми пробували з’ясувати для себе, де обов’язково на святі хочемо побувати.
Ну, звичайно ж, немало з нас розпочали своє свято з відвідин традиційного сільськогосподарського ярмарку на Прибузькій, де розміщена і наша редакція, яка має з цього очевидні переваги, бо, он, автор цього репортажу зумів того дня перетворити своє робоче місце у склад для покупок з ярмарку. А хмельничани, хто “кравчучками” чи “кучмучками”, хто на на авто, таксі чи громадським транспортом доставляли додому його щедрі дари: найрізноманітніші овочі, фрукти, словом, врожай з поля, саду, пасік і ферм на всілякий смак та ціну. Особливим попитом користувалися саджанці фруктових дерев, ягід, квітів, які наші господаровиті дачники брали охоче. А який ярмарок без пісні та гостинних столів, де можна було і поснідати, і, зрештою, почати свято?! Тож організатори ярмарку, зокрема, керівники нашого МСТ “Кооператор”, усіх районів області, фермери нашого краю, усі, хто привіз на ярмарок свій товар, таки заслуговують щирої подяки хмельничан за його проведення.
А в той час уже наповнювалася святковим антуражем центральна вулиця суботнього святкового дійства — Проскурівська. У міську раду прибували численні делегації з поріднених міст, сусідніх з нами обласних центрів, гостей з усіх районів області, Вони усі разом, за традицією, поклали квіти до пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, не ховали захоплення і від недавно урочисто відкритої у місті скульптурної композиції “Віра Надія Любов”. Серед офіційних, але аж ніяк не формальних заходів того дня було і відкриття оновленого музею Проскурівського підпілля. Ще у п’ятницю до свята у місті було відкрито басейн у реабілітаційному центрі “Турбота” для дітей з особливими потребами.
В той час наростало пожвавлення на Проскурівській, де розгорнулися численні ятки народних майстрів, різних напрямків образотворчого та вжиткового мистецтва, виставки художніх робіт наших мистецьких закладів. Чи не вперше тут пройшла й автограф-сесія подільських літераторів…
Звичайно ж, кульмінацією святкового дійства на вулицях Соборній та Проскурівській стала вже традиційна театралізована хода “Ми славимо наш рідний Хмельницький”. Хтось скаже, що трибуна з керівниками міста, області, депутатами та гостями міста під час її проведення є анахронізмом, проте можна посперечатися з такими критиками, адже її швидше слід вважати оглядовою віп-зоною, яку, насправді, мають змогу зай-няти достойні люди, на яких цього дня хмельничани також мають можливість подивитися без протоколу. Тож якщо вважати, що хтось у цьому випадку приймає “парад”, то цей “прийом” явно двосторонній і чи не хмельничани й ті, хто проходить повз цю трибуну, в першу чергу, здійснюють щороку цю святкову “ревізію” шанованого представництва на ній?
А щодо самої святкової ходи, то вона нікого не розчарувала, бо було на ній стільки виявів фантазії і “фішок” в оформленні колон, що цілком зрозуміло, чому хмельничани їх супроводжували захопленими оваціями і вигуками. Ну, а фінал ходи з проходженням наших прикордонників й особливо “коробки” дівчат-курсанток — це вже справді щось, як і “десерт” на її завершенні — парад ретро-автомобілів…
Потім було не менш грандіозне святкове театралізоване дійство “Хмельницький! Ти землі подільської краса” на стадіоні “Поділля”, де спершу відбулась офіційна частина свята, на якій виступили міський голова Сергій Мельник, голова облдержадміністрації Василь Ядуха та голова облради Микола Дерикот, були озвучені вітання хмельничанам від керівників держави, вручені відзнаки новим почесним громадянам міста, переможцям премії ім. Богдана Хмельницького та ім. Михайла Орловського, кращим за професією. Не розчарувала на цьому дійстві і концертно-танцювальна частина, режисери якої віддають явну перевагу сучасним ритмам і танцювальним номерам в стилі “Майдансу”, з чим можна посперечатися, як і з деякими іншими нюансами цієї режисури, що залишилися, так би мовити, за кадром дійства, яке загалом сприймалося на “ура”, викликало заслуже- ні оплески й овації численних глядачів.
А наш стадіон під вечір став концертним майданом для іменитого естрадного шоу, на якому по-особливому дорого сяяла зірка української естради Таїсія Повалій, яку тепло приймали хмельничани. “Клявся” у любові до нас разом з нею і співак Віталій Козловський, вітав нас і гурт “Авіатор”… На майдані Незалежності для тієї молоді, яка обрала більш активний спосіб відпочинку тривала від підвечірка до пізнього вечора святкова дискотека.
Не менш насиченим видався і другий день свята, яке більше перемістилось у мікрорайони. А, за традицією того дня, міський голова привітав молодят з реєстрацією шлюбу. У парку ім. М.Чекмана пройшло поки що нове для нашого міста, але, сподіваємось, не останнє свято вареника, бо де-де, а на Поділлі вареники були і є в особливій пошані.
Того дня особливу відраду мали поціновувачі численних виставок від споглядання виробів декоративного мистецтва, захопила виставка ікон “Наш Хмельницький, Боже, бережи!”, підготовлена школою іконопису “Нікош”. І знову феєрією концертів танцювальних колективів, усіляких виставок і вистав радували Проскурівська, наші парки, сквери і стадіони, ну, і, звичайно ж, філармонія, де у святкові дні пройшов відкритий фестиваль хорового мистецтва “Співоча асамблея”, гала-концерт якого випав на неділю.
Зрозуміло, що до відлуння свята ми ще повертатимемось у своїх публікаціях, про нього писатимуть хмельничани і гості нашого міста, ми ж для себе зробили підсумовуючий висновок: у нашому місті пройшло свято, яке не забувається, а лише доповнює нашу спільну скарбничку подібних торжеств, які творять неповторну духовну ауру рідного Хмельницького.
Б.Демків
Фото Дмитра Свідерського