Подивитися на ретро-автівки перед кінотеатром ім. Т.Шевченка зібралися не лише ті, хто добре розбирається у “залізних конях”. Цікавість зупиняла всіх, хто проходив повз. Адже не кожного дня щастить бачити старенькі, але в ідеальній формі легковики, які пройшли випробування історією та часом.
Подивитися на ретро-автівки перед кінотеатром ім. Т.Шевченка зібралися не лише ті, хто добре розбирається у “залізних конях”. Цікавість зупиняла всіх, хто проходив повз. Адже не кожного дня щастить бачити старенькі, але в ідеальній формі легковики, які пройшли випробування історією та часом.
Чотириколісні експонати, які були представлені на виставці, з’явилася на світ у 40-70-х роках минулого століття. Важко уявити, що колись ці блискучі, чепурні та ошатні машини переживали не найкращі часи. Більшість із них їх тепеперішні власники повернули з того світу і вдихнули у них друге життя.
Як це робиться, добре знає один із учасників виставки 58-річний хмельничанин Юрій Головко. Колекціонувати ретро-автомобілі він почав 11 років тому. Тепер у його гаражі тісняться вісім машин та дев’ята — ремонтується. Коштує колекція досить пристойну суму — 350 тисяч доларів, однак продавати її власник не збирається. Каже, що передасть дітям, які підтримують захоплення батька і продовжать його справу.
“Сьогодні виставив лише шість машин, бо не міг знайти ще двох водіїв, — каже Юрій Кирилович. — Для нас це лише другий вихід у світ. Перша пробна експозиція відбулася на святкування Дня Незалежності”.
Ностальгія за старим! Саме це змусило Юрія Головка зайнятися відродженням раритетних експонатів. Першою в його колекцію потрапила “Чайка” 1962 року випуску. На її реставрацію він витратив три роки. Деталі збирав у колег не лише з усієї України, але й навіть Росії та Казахстану. Найстаріша машина — “Москвич 401” 1956 року. Його знайшов у Ізяславському районі. Тепер не віриться, що колись цей красунчик був зіпсований іржею і тіснився біля сараю в одній із сільських садиб.
“Купити стару машину не проблема. Всі свої придбав у межах області, переважно в селах. Інша справа її “вилікувати”: на це йдуть чималі гроші та купа часу. Я, наприклад, все роблю самотужки, окрім фарбування. Іноді допомагають товариші, — розповідає колекціонер. — Не менш затратна справа тримати автівку в формі. Кожну обов’язково потрібно обкатати: щороку на спідометрі має додаватися не менше 300-400 кілометрів”.
Наразі Юрій Кирилович займається відновленням “Побєди”. У всій красі її можна буде побачити не раніше, як через два роки.
“Зараз хмельницькі колекціонери працюють над створенням ретро-клубу. Ще ми мріємо про відкриття невеличкої ретро-майстерні, в яку могли прийти всі охочі та подивитися на нашу роботу”, — ділиться планами пан Головко.
Окрім нього, на виставку в центр міста рідкісні автомобілі зі своїх гаражів на огляд привезли ще кілька любителів старовинних “залізних коней”.
Ольга Цимбалюк
Фото Дмитра Свідерського