Чи не кожен з нас мріє подорожувати світом, знайомитись з новими країнами, їх культурою, традиціями, звичаями… Наша розмова про це з чарівною жінкою, доктором педагогічних наук, професором та ректором Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Інною Шоробурою, яка бувала у багатьох країнах світу, а нещодавно повернулась зі Сполучених Штатів Америки.
Чи не кожен з нас мріє подорожувати світом, знайомитись з новими країнами, їх культурою, традиціями, звичаями… Наша розмова про це з чарівною жінкою, доктором педагогічних наук, професором та ректором Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії Інною Шоробурою, яка бувала у багатьох країнах світу, а нещодавно повернулась зі Сполучених Штатів Америки.
— Інно Михайлівно, як ви почали подорожувати?
— За освітою я педагог-географ, тому ще зі студентських років мріяла побувати в різних країнах світу, пізнати їх культуру, звичаї, традиції. Ще під час навчання об’їздила більшість країн колишнього Радянського Союзу, Прибалтики, пішими маршрутами обійшла українські Карпати. Коли працювала вчителем географії у школі №1, разом зі своїми учнями об’їздили майже всю Україну. Згодом бажання подорожувати переросло у справжнє захоплення, я намагалась щороку побачити щось нове, так і побувала у багатьох європейських країнах. Минулого року завдяки міському комітету поріднених міст, побувала в Ізраїлі, відвідала там святі місця.
Нещодавно у нашій академії відбувся українсько-польський форум, тоді до нас завітали три ректори польських вузів, тож наразі планую візит нашої делегації до Польщі за програмою Національної академії педагогічних наук України. Під час поїздки плануємо взяти участь у конференції “Полікультурність, освіта, ідентичність”.
— А як вдалося побувати у США?
— Завжди мріяла побувати у Штатах і ось нещодавно мені випала така нагода. Туди я поїхала на запрошення нашого земляка, професора Каліфорнійського університету Сергія Самборського, за програмою поріднених міст. Була у Модесто, яке є містом-побратимом Хмельницького. Основною метою цієї поїздки було налагодження наукової співпраці між Хмельницькою гуманітарно-педагогічною академією та Каліфорнійським університетом. Раніше на базі нашої академії вже проходили подібні конференції, навесні цього року у нас відбувся науковий форум на тему: “Подільська еміграція в контексті європейської та світової культури”, участь у якій взяв і Сергій Самборський.
— Скільки ви перебували в Америці?
— Там я була з 1 до 12 липня, проживала у сім’ї, тож за цей час вдалося познайомитись із їхнім побутом, традиціями. Моя поїздка до США якраз співпала з найбільшим американським державним святом — Днем Незалежності, 4 липня. Мене приємно вразило те, як вони відзначають цей день. Бачила їхній святковий парад, від якого й досі у захопленні, адже все було дуже красиво та феєрично. Парад тривав приблизно дві години, впродовж цього часу колони проходили центральною вулицею Модесто. Був там навіть парад старих автівок, водії яких (люди переважно старшого віку) також були одягнені відповідно до епохи свого залізного коня. Окремо їхали колони велосипедистів, на спеціальних підмостках везли оркестр, йшли службовці, представники різних підприємств та організацій. Брали участь у параді й пожежники, яких люди вітали по-особливому. Справа в тому, що саме пожежників там вважають головними рятівниками, адже коли трапляється лихо, першими на місце події прибувають саме вони, надаючи допомогу ще до приїзду медиків та інших служб.
Приємно вразило й те, що спеціально до свята усі американці вивішують на ґанках своїх будинків державний прапор, його символіку також можна побачити на одязі, у вигляді браслетів та інших сувенірів.
— Окрім Модесто, вдалося ще десь побували?
— Відвідала місто Монтерей, яке знаходиться на березі Тихого океану. Серед місцевих цікавинок там є акваріум, де можна ознайомитися з місцевою флорою та фауною.
Була також у музеї природи Каліфорнійської академії наук, де представлений тропічний ліс, тут відвідувач може прийти і побачити все так, як воно є у природному середовищі.
Відвідала також природний заповідник, де ростуть найвищі у світі дерева секвойя (на фото). Звідти я привезла додому частинку Каліфорнії — маленьку секвойю, з якої, надіюсь, виросте такий же велетень.
Побувала також на двох мюзиклах оперного театру у Сан-Франциско, дуже вразила вистава “Біллі Еліот”. Здивувало, що на мюзикл прийшло дуже багато молоді. Але пізніше, коли побувала на виставі “Весела вдова” Одеського академічного театру музичної комедії, переконалась, що у нас не гірше.
У Модесто мала нагоду завітати до їхньої мерії, пощастило навіть сфотографуватись з мером. Там у них є спеціальний стенд, де розміщена інформація про міста-побратими Модесто. На мою думку, Хмельницький представлений чи не найкраще.
Побувала й у містечку Колумбія, більшість будівель якого стилізовані під епоху ХVIII століття, коли у розпалі була золота лихоманка. У місцевій річці можна було навіть випробувати своє щастя у пошуках золота.
— Що вам запам’яталося найбільше?
— Найяскравіші враження справив рафтинг, коли мене запросили у сплав гірською річкою, з порогами. Окрім мене, на човні було ще кілька людей, які теж каталися вперше. Я страшенно боялася, але у нас був досвідчений інструктор, тож все пройшло добре і мені навіть сподобалось.
— Чи святкують американські українці День Незалежності України?
— Українська діаспора в Модесто завжди відзначає наші державні свята. Цьогоріч там також планували святкові заходи до Дня Незалежності або в Сан-Франциско, або у Модесто. Там був організований парад на честь свята, різноманітні виставки, був своєрідний парад вишиванок та інші заходи.
— Дякую за розмову.
Розмовляла Ганна Пасічник