Наш сьогоднішній співрозмовник — депутат міської ради, голова постійної комісії з гуманітарних питань Дмитро Шевченко. До міської ради він обраний вперше, але певний депутатський досвід уже встиг накопичити. Отож є можливість почути його думку з різних питань — як політика і виразника інтересів своїх виборців.
Наш сьогоднішній співрозмовник — депутат міської ради, голова постійної комісії з гуманітарних питань Дмитро Шевченко. До міської ради він обраний вперше, але певний депутатський досвід уже встиг накопичити. Отож є можливість почути його думку з різних питань — як політика і виразника інтересів своїх виборців.
— Дмитре Валерійовичу, ви є депутатом міської ради фракції “Фронт змін”, вважаєтеся одним із фундаторів міського осередку цієї політичної сили, донедавна його очолювали, отож ваша думка певним чином є уособленням позиції партії. Відтак перше запитання: яку оцінку можна дати 20-літтю незалежності України?
— Подвійну. З одного боку, 20 років тому нарешті реалізувалася давня мрія нашого народу, за яку століттями точилася боротьба. І ось у 1991 році ця мрія почала втілюватися у життя. Українці нині мають свою Конституцію, державну мову, визначені кордони, Збройні Сили, усі атрибути незалежної країни, можливість розвивати національну культуру, дбаючи водночас про збереження культурних надбань інших народів, які є складовою народу України. Цьому не можна не радіти, можна лише пишатися визнанням Української держави в світі. Але, з іншого боку, нині у значної кількості наших громадян є ностальгія за минулим, коли у них була впевненість у завтрашньому дні, відчуття стабільності та соціального комфорту. Навіть серед молоді, яка практично не знає тих часів, є ці ностальгійні настрої. Все через те, що жодна влада впродовж цих років не ставила своїм пріоритетом благополуччя людей. Маємо величезний економічний та інтелектуальний потенціал, унікальну родючу землю і залишаємося залежними від міжнародних інституцій, власного чиновництва, не можемо вільно розпорядитися своїм природним багатством. Як результат, за 20 років Україна втратила сім мільйонів свого населення.
Партія “Фронт змін” бачить потребу в кардинальній зміні ситуації. Передусім в усвідомленні всіх попередніх і сьогоднішніх помилок у підходах до прийняття рішень на всіх рівнях влади, в чіткому дотриманні всіх Конституційних засад. Ми розуміємо, що одній партії досягти цього неможливо, тому і провладні сили, і опозиція повинні діяти спільно, зміцнюючи нашу незалежність. Насамперед це стосується підйому економіки.
— Якщо одній партії досягти змін неможливо, то чи не варто об’єднуватися у потужнішу політичну силу, котрій це зробити легше і реальніше. Приклад цьому подає “Сильна Україна”, зливаючись з Партією регіонів. Чи є такі плани у “Фронту змін”: об’єднатися, наприклад, з ВО “Батьківщина” або іншими опозиційними силами?
— Голова нашої партії Арсеній Яценюк, враховуючи єдину позицію регіональних осередків, чітко висловився про неможливість такого кроку. Опозиційних партій в Україні багато, кожна з них має своє бачення щодо об’єднання і його відстоюватиме. Така неминуча дискусія ні до чого не призведе, крім негативу і конфліктів. Спільність дій можлива і необхідна тільки у двох напрямках: діяльність в рамках Комітету опору диктатурі та в процесі виборів до Верховної Ради. “Фронт змін” відкритий до такої співпраці й готовий працювати на перемогу єдиного кандидата від опозиції в усіх округах.
Що ж до рішення лідера “Сильної України” Сергія Тігіпка, вважаю, він просто зрадив своїх однопартійців та прихильників. Рішення про об’єднання з регіоналами прийняв без обговорення в осередках, практично одноосібно. Мені особисто шкода людей, які йому довіряли.
— У цьому ж контексті наступне запитання. Сесія міської ради знову відмовила духовній громаді мусульман у будівництві мечеті. Ваша фракція теж голосувала проти цього. Як це відповідає засадам Конституції, зокрема статті 35 про свободу віросповідання і релігійної діяльності?
— Наше спільне рішення виходило із зобов’язань забезпечити історичні культурні та духовні цінності, притаманні нашому народу, а вони — християнські. Сповідування мусульманами Корану становить цим цінностям загрозу, це не сприймається ні нами, депутатами, ні переважною більшістю хмельничан. Дозволити збудувати мечеть у місті означає збудувати центр, який формуватиме і концентруватиме небезпечні настрої, котрі ми спостерігаємо нині в світі, зокрема в країнах Євросоюзу. Це питання не потребує якихось референдумів, воно є незаперечним. Отож сесія лише дотрималася формальної процедури.
— Від фракції “Фронту змін” ви закріплені за виборчим округом №22 — центральною частиною міста. Разом з вами ним опікується депутат від ВО “Батьківщина” Іван Бухал. Як ви оцінюєте ситуацію на цьому окрузі, чи пропонуєте якісь ініціативи?
— Стан благоустрою в центрі міста значно кращий, ніж у деяких інших округах, тут багато зроблено для комфортного проживання. Але все одно люди звертаються з побажаннями, своїми особистими проблемами. Вважаю, що доручення виборців слід переглядати регулярно, визначаючи певні пріоритети. Характерно, що за допомогою звертаються люди з різних округів. Як приклад, з вулиці Водопровідної, 42, де є прохання відновити дитячий майданчик, а не будувати гаражі. Є питання щодо вулиці Плоскої, де є практично непроїзна її ділянка для власників автотранспорту. Думаю, спільно з колегами з інших фракцій ці та інші проблеми обов’язково вирішимо.
— Ви очолюєте постійну комісію міської ради з гуманітарних питань. Які напрямки її роботи вважаєте пріоритетними, якою має бути культурна політика міської влади?
— Пріоритет один — розвиток культури в місті, насамперед, серед наших мешканців і для них. Культурна сфера в усіх своїх напрямках має бути доступною для людей, щоб вони мали можливість реалізувати свої потреби та задовольняти інтереси. Для цього, звичайно, необхідно збільшити фінансування цієї сфери, що й маємо відстоювати. Впевнений, що рівень культури міста визначають не стільки його провідні митці та художні колективи, а культурний рівень населення. Проявляється він в усьому: чистоті вулиць і дворів, ставленні чиновників до звернень громадян, фізичному здоров’ї дітей та молоді, тяжінні людей до бібліотек і театру, художньої самодіяльності… Місту потрібні проекти, які створюватимуть комфортні та доступні умови для цього. Наприклад, пропозиція комісії — облаштування велобігової доріжки в парку імені М.Чекмана. Думаю, доцільним було б об’єднання Будинку культури і кінотеатру імені Т.Шевченка в міський Центр культури з відповідною реконструкцією обох об’єктів, щоб це був сучасний, багатофункціональний заклад.
У галузі освіти і охорони здоров’я варто, мабуть, повернутися до колишньої практики забезпечення харчовими продуктами з єдиного комунального підприємства. Доцільним було б створення своєї овочевої бази, щоб не залежати від сезонних коливань цін. Це була б суттєва економія бюджетних коштів.
— Щасти вам з колегами у підтримці цих та інших ініціатив.
Підготував Володимир Разуваєв