Так називається виставка, відкрита в обласному художньому музеї до 20-ї річниці Незалежності нашої держави.
Так називається виставка, відкрита в обласному художньому музеї до 20-ї річниці Незалежності нашої держави.
Довготривалим був шлях до цієї жаданої миті, важким і тернистим, окропленим кров’ю найкращих синів України. Їх імена і доблесні подвиги народ увічнив у піснях, легендах, думах, переказах.
До образів героїв зверталось чимало вітчизняних митців. Серед них — видатні художники-графіки Олександр Данченко, Софія Караффа-Корбут, Георгій Якутович. Їхні твори з музейної колекції представлені на цій виставці. Кожен з них по-своєму трактує зазначену тему, використовуючи різні техніки й індивідуальні підходи до вирішення творчих завдань.
Олександр Данченко в серії офортів “Визвольна війна українського народу проти польської шляхти 1648-1654 рр.” виступає як реаліст-історіограф, продовжувач традицій митців минулого: Я.Матейка, І.Репіна, В.Сурікова, Т.Шевченка. Головними героями аркушів є народні маси та великі простори країни. З надзвичайною пристрасністю, немов свідок тих далеких подій, оповідає автор про жорстокі сутички (“Подвиг трьохсот під Берестечком”), моменти вирішальних битв війни (“Під Жовтими Водами”, “Розгром польського війська під Пилявою”), про велич народу у мить перемоги (“Після бою під Корсунем”) й годину глибокої скорботи (“Богдан Хмельницький над тілами донських козаків, що загинули в бою під Зборовом”). Досконале володіння мистецтвом прозорого напівтону й густої тіні дозволяє передати почуття неспокою та драматизму.
Офорти серії “Народні герої України” — це портретна галерея оповитих легендами козацьких ватажків та керівників селянського руху ХVІ-ХІХ ст. Пильно вдивляючись в кожну окрему особистість, художник передає її характерні риси, намагається відшукати головне, що зберегло цих людей у пам’яті народу, дарувало вічне життя. Він романтизує образи Максима Кривоноса та Івана Гонти, додає ліричної ноти портретам Северина Наливайка і Олекси Довбуша, експресивно вирішує постаті Івана Богуна, Івана Сірка та Устима Кармалюка. Українським богатирем змальовує митець Тараса Трясила, благородними достойниками — Богдана Хмельницького і Семена Палія, мучеником за волю — Максима Залізняка.
Натомість у ліногравюрі Софії Караффи-Корбут Залізняк постає як поважний лицар, його монументальна постать сповнена внутрішньої сили й надлюдської величі. Івана Підкову художниця зображує як сміливого і відчайдушного провідника, який крізь нуртуюче море веде у бій козацькі чайки. Попри індивідуальний психологізм, ці образи узагальнені й типові. Обидва великоформатні аркуші привертають увагу виразною композиційною побудовою та декоративністю, введення кольору надає їм додаткового емоційного забарвлення.
Легендарний козак, борець із турецькими поневолювачами є персонажем ілюстрацій Георгія Якутовича до твору Марії Пригари “Козак Голота”. Він уособлює військову доблесть народу, котрий виборює своє право на свободу і незалежність. Площинні лаконічні лінорити приваблюють особливою фактурою, співзвучною орнаментиці народних килимів.
Усі експоновані твори датовані 1960-ми роками, що в історію мистецтва увійшли як друга хвиля українського відродження.
Лариса Чернова