Комплексна оцінка соціально-економічного розвитку регіонів України у першому півріччі виводить Хмельниччину на друге місце в державі. Це, звичайно, не може не радувати, адже цифри, як кажуть, річ уперта. За ними, наприклад, приріст обсягів промислового виробництва сягнув майже 12%, в АПК — 9%. Обласна статистика доводить й інший позитив: у січні-травні у нас створено понад 12,5 тисячі нових робочих місць. Однак будь-яка, навіть позитивна тенденція має свої супутні проблеми. Саме про них йшлося на спільному розширеному засіданні правлінь Союзу промисловців і підприємців та Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області.
Комплексна оцінка соціально-економічного розвитку регіонів України у першому півріччі виводить Хмельниччину на друге місце в державі. Це, звичайно, не може не радувати, адже цифри, як кажуть, річ уперта. За ними, наприклад, приріст обсягів промислового виробництва сягнув майже 12%, в АПК — 9%. Обласна статистика доводить й інший позитив: у січні-травні у нас створено понад 12,5 тисячі нових робочих місць. Однак будь-яка, навіть позитивна тенденція має свої супутні проблеми. Саме про них йшлося на спільному розширеному засіданні правлінь Союзу промисловців і підприємців та Об’єднання організацій роботодавців Хмельницької області.
Промисловий директорат краю, з якого складається ХСПП і ООРХО, неабияк стурбований ситуацією у сфері зайнятості населення, насамперед підготовкою робітничих кадрів для своїх підприємств. Місцем цієї чергової зустрічі було обрано ТОВ “Святець”, одне з найпотужніших формувань не лише Теофіпольщини, а й всієї Хмельниччини. Вибір цей не був випадковий, на прикладі села промисловцям цікаво було дізнатися, як вирішуються наболілі для них проблеми з кадрами.
Колишній сільськогосподарський виробничий кооператив, а згодом агрофірма “Святець” зберегла всі попередні надбання своїх колгоспних часів. Власне, всі її нинішні бригади і є своєрідними колгоспами. На переконання керівника агрофірми Василя Мастія (до речі, він усього третій за рахунком голова цього господарства, починаючи з 1950 року), розвиток села можливий лише за умов збереження чи створення великих потужних господарств, які здатні виробляти товарну продукцію й утримувати соціальну інфраструктуру. З його агрофірми вийшли з паями лише три людини, всі інші залишилися. Місцеві фермери, яким колись проголошували майбутнє як господарям сільськогосподарського ринку, або ледь зводять кінці з кінцями, або взагалі відійшли від землі. Натомість ТОВ “Святець” є гордістю Теофіпольського району, забезпечуючи до 20% загального валу його сільськогосподарської продукції. Понад 500 селян працюють на його дбайливо збережених фермах, двох заводах — цегельному і плодоовочепереробному, млині, пекарні, у будівельних бригадах. Ще школярами вони привчаються працювати біля комбайнів, на току, в саду, випасають громадську череду, продовжуючи сімейні династії. Згодом агрофірма допомагає їм отримати потрібну спеціальність, роботу. Відтак до заробітчанства в інших місцях тут тяжіння немає. Своїми ж руками люди збудували нову церкву, дитсадок, сучасну школу й унікальну на Поділлі лікарню Червоного Хреста. Цей “анклав соціалізму” в районі виробляє та реалізує товарної продукції на 35-40 мільйонів гривень щороку, повністю забезпечуючи себе фінансово та економічно. Характерно, що до всіх реформ, на які такий щедрий наш час, починаючи з горбачовської перебудови, у місцевих трударів ставлення однозначно негативне. “Крім лиха, вони нічого нам не дали”, — узагальнює думку односельчан Василь Мастій. “Ось і зараз немає відбою від численних гінців, які пропонують продати їм кооперативні права на землю та майно. Але ми стоятимемо до кінця, земля має належати лише державі, продавати її не можна”, — каже він. Віктор Лебединський, голова Теофіпольської районної ради поскаржився промисловцям: “У держави немає політики щодо розвитку села, отож вся надія на такі господарства, як “Святець”, таких господарників, як Василь Мастій”.
В ХСПП і ООРХО це одкровення зрозуміле й близьке, адже в сере-довищі реального сектора економіки також стверджують про відсутність цілісної державної політики щодо промислового виробництва. Так, застарілою вже проблемою керівники підприємств вважають дефіцит кваліфікованих робітничих кадрів, який з роками лише збільшується.
За словами директора обласного центру зайнятості Василя Кравчука, цьому є об’єктивні причини: демографічна криза, відтік спеціалістів у малий бізнес, тіньова економіка. І хоча в області організаційні заходи щодо перенавчання та працевлаштування вважаються досить ефективними за всіма офіційними даними, щороку кількість робочих місць суттєво зменшується. Натомість щодо набуття нової професії чимдалі звертається більше людей з найнижчою кваліфікацією. Як наслідки: для того, щоб знайти хоча б десяток досвідчених майстрів своєї справи для заводу “Темп” центру зайнятості “довелося підняти півобласті”. Але і ці зусилля не допомогли. Як висловився гендиректор ВАТ “Темп” Іван Праворський: “Через відсутність кадрової політики в державі та області ми змушені були відмовитися від надзвичайно вигідного замовлення — не було кому його витягнути”.
Ще не так давно слюсарів, токарів, зварювальників, фрезерувальників заводи готували самі — під конкретні робочі місця. Нині вся підготовка робітничих кадрів покладена державою лише на профтехосвіту. Але чи здатна вона забезпечити належним чином потреби промисловості?
Петро Королюк, директор ДП “Красилівський машинобудівний завод”: “ПТУ нині працюють не для нас, а на себе. Кадри, які вони готують, не відповідають присвоєним їм розрядам, а навчати їх у себе ми не маємо можливостей: ні фінансових, ні встановлених законодавчо”.
Любов Присяжна, голова правління ВАТ “Пригма-Прес”: “Нам залишається лише залучати робітників з інших регіонів, нехай навіть вахтовим методом, приваблюючи високими зарплатами і житлом у гуртожитку. Але чи кращий це вихід?”
Президент ХСПП і ООРХО Іван Дунець вважає, що проблему на місцевому рівні можна вирішити, визначивши базові напрямки в проф-техосвіті й запровадивши державне замовлення для окремих професій. Інший вкрай необхідний крок — сучасна модернізація обладнання ПТУ за рахунок держави, оскільки підприємства зробити цього не в змозі.
Показово, що у цьому ж напрямку дивляться сьогодні в управлінні освіти і науки облдержадміністрації. Його начальник Віктор Очеретянко дещо заспокоїв директорат, повідомивши, що управління підготувало для реалізації проект з чотирьох базових напрямків у системі профтех-освіти. Для переоснащення ПТУ в бюджеті області виділені два мільйони гривень, але цих коштів буде замало, отож без підтримки підприємств і господарств не обійтися. Стосується це насамперед набуття практичного досвіду учнями ПТУ на виробництві, поєднавши його з теоретичним навчанням. Для цього варто створити навчально-виробничі дільниці безпосередньо на заводах.
Отже, йдеться про певне повернення до радянської системи підготовки робітничих кадрів, яка себе успішно виправдовувала десятиліттями. Якраз приклад цьому подає агрофірма “Святець” і не лише для господарств АПК. Відтак слово за владою. В ході цього засідання воно власне звучало з вуст заступника голови ОДА Володимира Галищука: “Маємо відпрацювати цю проблему найближчим часом: освіта, служба зайнятості та підприємства”. Отже, необхідне слово сказане. Щоправда, на цьому ж засіданні звучало й інше слово — Івана Праворського: “Про цю проблему ми, промисловці, говоримо вже десять років, але, схоже, нас ніхто не чує”. Залишається сподіватися, що нинішня влада, принаймні, обласна, яка встигла досягти вже згаданих успіхів, далі чекати себе не примусить, адже “кадри вирішують все” — це гасло знову стає надзвичайно актуальним.
Володимир РАЗУВАЄВ