Сонячної погожої днини, 12 липня, на свято апостолів Петра і Павла, творча група Національної кіностудії імені О.Довженка завітала в мальовниче село Куражин, що в Новоушицькому районі. Столичну знімальну групу глибинка вразила рідкісними пам’ятками давнини з історико-краєзнавчого музею села.
Сонячної погожої днини, 12 липня, на свято апостолів Петра і Павла, творча група Національної кіностудії імені О.Довженка завітала в мальовниче село Куражин, що в Новоушицькому районі. Столичну знімальну групу глибинка вразила рідкісними пам’ятками давнини з історико-краєзнавчого музею села.
Деяким експонатам, зібраним сільським бібліотекарем Валентиною Бурячинською, могли б позаздрити й столичні музеї. У своїй книгозбірні вона створила справжню скарбницю минувшини — хату-музей і літературну світлицю, наповнила їх старожитностями — предметами побуту, старовинними речами, реліквіями прадавніх часів, друкованими виданнями та публікаціями. Чимало зусиль доклала, аби за досить короткий час створити куток пам’яті, куток своєрідного етнографізму — відтворити побут, звичаї, обряди селянської родини кінця ХІХ — початку ХХ століть. Разом із чоловіком (він, до речі, заради благородної справи самотужки виготовив із лози пліт, яким розмежована літературна світлиця від музею) збирали речі по всій окрузі, ще й довколишні села обійшли — Малу Шурку, Глибівку, Хребтіїв, Іванківці. Земляки охоче відгукувалися на таку хорошу справу і за безцінь віддавали старі ужиткові речі. Предмет за предметом, в ошатній світлиці розмістились ткацький верстат, ослін, прядка, скриня, ліжко, вишитий одяг, подушки, домоткані доріжки, глечики, колиска для немовляти, патифон. Стіни музею прикрасили килим ручної роботи, мисник з посудом, дерев’яний годинник, давні обереги оселі — рушники і піч, які у наших предків були в найбільшій пошані. А у літературній світлиці з’явились книги, стенди з вирізками з газет, публікаціями, копіями нагород, фотознімками, життєписом. “Яка то радість таку красу творити, щоби нащадки бачили її, училися любити, берегти і дорожити! Завітавши в невеличке приміщення, відвідувачі зможуть не тільки отримати книгу, а й ознайомитися з історією, доторкнутися до минулого свого краю, — ділиться Валентина Бурячинська. — Цей музей — це історія села, людей, які багато літ назад поселилися тут на берегах Дністра, вирощували хліб, плекали сади, виховували дітей…”
Цей благодатний куточок подільської землі дав початок не одній гарній родині. Про таких кажуть — “сіль землі нашої”. Сім’я Василашків дала Україні двох заслужених журналістів — Василя та Михайла. Оператори кіностудії ім. О.Довженка зняли те обійстя, поросле зеленим оксамитовим мохом, де промайнуло їх босоноге дитинство. І хоч давно вже немає батька та матері, брати не цураються свого коріння, часто навідують рідне село. Ось і цього разу Василь Василашко, член Національних спілок письменників і журналістів України, лауреат Всеукраїнської премії ім. Лесі Українки, вчений-секретар Держкомвидаву України, приїхав до рідного села не з порожніми руками. Навіз гостинців рідним, знайомим, подарунків для бібліотеки, в якій його літературна світлиця. Валентина Бурячинська з вдячністю розповідає про те, що Василь Федорович передплатив для сільської книгочитальні чимало газет, журналів, завжди привозить або ж пересилає поштою різні друковані видання. Є серед них дуже рідкісні екземпляри. А господиня культурного закладу різними шляхами поповнює бібліотечний фонд. Не так давно 150 книг привезла зі столичної Національної бібліотеки України. Брала участь у конкурсі “Бібліоміст” — виграла три комп’ютери. Понад 400 книг подарував місцевий довгожитель — 101-річний Митрофан Московчук.
Гарно відгукується про роботу сільського бібіліотекаря начальник відділу культури і туризму Новоушицької райдержадміністрації Микола Довганюк, відзначає її сподвижництво та заповзятість. І хоч за спеціальністю вона клубник, працювала художнім керівником у сільських клубах Новоушиччини, але справжнє покликання знайшла у бібліотечній справі. Їй подобається дарувати людям радість, організовувати свята, працювати з дітьми. Куражинська бібліотека — серед кращих у районі. Це вона вмовила сільського голову перенести книги в нове приміщення, а згодом наполягла, щоб ще одну кімнату виділили. Саме там з’явилася світлиця земляка і краєзнавчий музей. Сільський голова Василь Гнатюк завжди підтримує ініціативу свого бібліотекаря в усіх починаннях: “Це дуже добре, що в бібліотеку потягнулися діти, молодь і люди старшого покоління. Завдяки зусиллям бібліотекаря маємо музей, який є гордістю села, як і люди, про яких розповідають матеріали музею, а тепер буде розповідати ще й документальна кінострічка…”
Наталія ОЛЯНОВСЬКА