Минулого тижня у Кремлі відбулася церемонія вручення екс-президенту України Леонідові Кучмі однієї з найпрестижніших нагород Росії — ордена “За заслуги перед Вітчизною” І ступеня. Всюдисущі журналісти повідомили, що указ про це нагородження був підписаний ще сім років тому Володимиром Путіним, у квітні 2004-го, а вручив орден уже Дмитро Медведєв, наголосивши під час церемонії за що — “за величезний особистий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами Росії та України”. Словом, нагорода знайшла свого героя…
Минулого тижня у Кремлі відбулася церемонія вручення екс-президенту України Леонідові Кучмі однієї з найпрестижніших нагород Росії — ордена “За заслуги перед Вітчизною” І ступеня. Всюдисущі журналісти повідомили, що указ про це нагородження був підписаний ще сім років тому Володимиром Путіним, у квітні 2004-го, а вручив орден уже Дмитро Медведєв, наголосивши під час церемонії за що — “за величезний особистий внесок у зміцнення дружби і співпраці між народами Росії та України”. Словом, нагорода знайшла свого героя…
Хтось скаже мені: а що тут поганого, що екс-президент України удостоєний такої високої нагороди Росії? На перший погляд, нічого надзвичайного ніби немає у цій події, адже серед відзначених цим орденом нині, здається, вже тридцять сім достойників з числа російських та закордонних діячів культури, науки, економіки, політики. Досить згадати імена Жака Ширака, Бориса Єльцина та багатьох інших відомих людей, серед яких нині і Леонід Кучма, який у своєму спічі-відповіді на церемонії в Кремлі стверджував, що саме він, як ніхто інший, зрозуміло, з наших президентів, дбав про рівноправні і дружні взаємини між нашими країнами.
Залишаючи це твердження на совісті Леоніда Даниловича, варто нагадати, що указ про його нагородження президентом Путіним був підписаний у квітні 2004 року — якраз тоді, коли прокучмівська парламентська більшість, по суті, здала Росії Керченську протоку. Саме тоді Кучма, як президент України, відверто і цинічно передав Росії частину української суверенної території нібито з метою оптимізації кордону між двома країнами Керченською протокою та Азовським морем, піддавшись тискові Кремля, який, як ви пам’ятаєте, здійснив проти нашої країни безпрецедентну територіальну провокацію навколо острова Тузла ще восени 2003-го. До речі, в МЗС Росії досі стверджують, що “правовий статус острова Тузла залишається невизначеним”, хоча ще у липні 2005 року Росія нібито визнала приналежність острова Коса Тузла до України.
Як на мене, уся ця історія протистояння Росії проти України у згаданому конфлікті і досі залишається лакмусовим папірцем імперських зазіхань нашого північного сусіда та свідченням того, за що насправді наш тодішній гарант отримав нині високу відзнаку у Кремлі.
От, здавалося б, привід для Ген-прокуратури, СБУ, РНБО порушити кримінальну справу проти Леоніда Кучми за очевидну зраду національних інтересів держави, чого, зрозуміло, ніколи не буде, принаймні, за нинішньої влади. А то, дивишся, так можна дійти до того, що й ініціаторів Харківських угод з Росією доведеться притягти до відповідальності за порушення Конституції та здачу національних інтересів. А чому б ні? — запитаєте себе, якщо нинішня влада штучно склеїла судову справу проти екс-прем’єра Юлії Тимошенко, яку звинувачують у посяганні на національні інтереси при підписанні газових угод з Росією у січні 2009 року.
Та у цій історії з нагородженням Леоніда Кучми мене не менше цікавить і той факт, що офіційний Кремль наважився надати йому моральну підтримку у той час, коли він проходить у справі про вбивство журналіста Георгія Гонгадзе. Як відомо, у Росії з незручними журналістами також ніколи не церемонилися, тож, видно, роллю Кучми у цій справі Кремль ніколи не буде перейматися, як, зрештою, і наша Генпрокуратура, яка нібито порушила цю справу проти нього, не забороняючи, на відміну від Юлії Тимошенко, йому виїзди за кордон. А може, варто тут розглянути неймовірну версію: дозвіл Леонідові Кучмі поїхати у Москву для отримання ордена є поштовхом для того, щоб він там і залишився? Смішно? Мені також, бо, як там народ каже: крук крукові ока не виклює…