Понад півроку минуло від подій “Податкового майдану”. Тисячі українців різних професій та політичних уподобань вийшли на акції протесту проти нового Податкового кодексу. Хмельницький у цьому плані не став винятком. Загалом хмельницькі “майдани” збирали навіть до 15 тисяч мітингувальників, які протестували проти сумнозвісної податкової реформи, яка ускладнила умови діяльності більшості приватних підприємців. Проте тоді влада ні на місцях, ні у центрі не була готовою почути голос народу, а тим паче вести конструктивний діалог з ним. Тож, як наслідок цих непорозумінь, після перших днів акцій громадянської непокори були заарештовані, а згодом вибірково засуджені їх активісти.
Одним із активістів “Податкового майдану” був Андрій Поліховський, якого нібито за хуліганство та опір представникам правоохоронних органів було засуджено до двох років умовного позбавлення волі. Наразі його справа перебуває на розгляді в апеляційному суді. Про це наша з ним розмова.
Понад півроку минуло від подій “Податкового майдану”. Тисячі українців різних професій та політичних уподобань вийшли на акції протесту проти нового Податкового кодексу. Хмельницький у цьому плані не став винятком. Загалом хмельницькі “майдани” збирали навіть до 15 тисяч мітингувальників, які протестували проти сумнозвісної податкової реформи, яка ускладнила умови діяльності більшості приватних підприємців. Проте тоді влада ні на місцях, ні у центрі не була готовою почути голос народу, а тим паче вести конструктивний діалог з ним. Тож, як наслідок цих непорозумінь, після перших днів акцій громадянської непокори були заарештовані, а згодом вибірково засуджені їх активісти.
Одним із активістів “Податкового майдану” був Андрій Поліховський, якого нібито за хуліганство та опір представникам правоохоронних органів було засуджено до двох років умовного позбавлення волі. Наразі його справа перебуває на розгляді в апеляційному суді. Про це наша з ним розмова.
— Андрію, чим тобі найбільше запам’ятався “Податковий майдан”?
— У перші дні акції протесту підприємців були особливо масовими і я, як і тисячі інших підприємців, вийшов на “майдан”, аби почути від влади пояснення щодо цього ганебного кодексу. Пригадую, як у день, коли трапився інцидент, за який мене притягли до відповідальності, ми намагались пробитися на прийом до губернатора, проте нашу делегацію до нього не пустили, обійшлись відмовками, що він вийде до нас протягом 45 хвилин. Після кількох годин очікування натовп рушив “штурмом” на будівлю облдержадміністрації. Не витримавши натиску, поламались вхідні двері до приміщення ОДА. Оскільки я був у лавах перших, мені “пощастило” плечем вибити скло. Мене та ще кількох активістів звинуватили в хуліганських діях та в опорі працівникам правоохоронних органів.
— Вас засудили?
— У ході слідчих дій я визнав свою вину за поламані двері та вибите скло, проте жодного опору працівникам міліції я не чинив. Це звинувачення мені інкримінували без будь-яких підстав. Адже жодних доказів опору представникам правоохоронних органів сторона звинувачення ні під час досудового слідства, ні у суді не надала. В кулуарах ходили чутки, що всіх нас просто вирішили покарати, аби залякати інших. І для того були відповідні вказівки зверху.
Згодом було п’ять місяців судової тяганини. Під час судового засідання, яке відбулося 1 червня, мені та ще кільком хмельничанам дали два роки умовного позбавлення волі, відповідно до частини 3 статті 296 Кримінального кодексу України. Наразі мою справу передано на розгляд апеляційного суду Хмельницької області, засідання якого має відбутися 16 серпня. Надіюсь, що у зв’язку з відсутністю доказів опору та пом’якшувальними обставинами (визнання вини щодо пошкодження дверей, добровільне відшкодування вартості завданої шкоди) вирок буде змінено на більш справедливий.
— Перебуваючи у слідчому ізоляторі, ти відчував тиск з боку правоохоронців?
— Ні, на щастя, такого не було. Мене затримали на четвертий день після того інциденту під стінами обл-держадміністрації і, оскільки справа тоді вже набула розголосу, зі мною поводились абсолютно нормально. Бо будь-які незаконні дії могли ще більше обурити громадськість.
— Чи підтримували тебе політичні соратники?
— На той час, коли мене затримали, я не був членом жодної партії, але невдовзі вступив у ВО “Свобода”. Коли я перебував під слідством, свободівці мене всіляко підтримували, знайшли та безкоштовно надали адвоката. Наразі відчуваю активну підтримку своїх однопартійців, а для мене це дуже багато важить.
— На твою думку, наскільки результативним став “Податковий майдан”, чи вдалось досягнути поставлених завдань? Чи буде продовження подібних акцій невдовзі?
— “Податковий майдан” чітко показав, що люди, незважаючи на розчарування, можуть і будуть об’єднуватися заради захисту своїх прав. Вони готові до протестних акцій, якщо влада наступає на їх інтереси. Майдан також чітко показав необхідність поєднання економічних гасел з політичними. Вважаю, що “Податковий майдан” став своєрідним підсумком діяльності влади. Активність людей, їх згуртованість призупинили її тотальний наступ на наші права.
На мій погляд, податки збирати потрібно, але, якщо добре розібратись, то платити має в першу чергу великий бізнес, а тоді вже середній та малий. Нині несправедливо дерти останнє з тих, хто й без того отримує копійки. Нам треба вже починати діяти цивілізованими методами, а не затягувати паски простим українцям на догоду олігархічним кланам.
Волевиявлення шляхом вуличних протестів є законним правом українців. Думаю, що протести будуть знову, адже влада здійснює пенсійну реформу, хоче торгувати українською землею. Переконаний, що люди будуть категорично проти. Я також готовий знову виходити на “майдан” захищати свої права та свободи, відстоювати інтереси таких, як я.
— Дякую за розмову.
Ганна Пасічник
Фото Дмитра Свідерського