Ганна Большакова, державний службовець:
— Звичайно, так. Суспільство, яке поставило за мету викорінення корупції, обов’язково досягне мети. Історія знає безліч таких прикладів, тому не потрібно заново винаходити велосипед, щоб вирішити цю проблему, хоч варто зазначити, що на це піде чимало часу та зусиль.
Віктор Шкваровський, економіст:
— Ні! Ні! І ще раз ні! Абсолютно відсутнє подібне бажання у верхніх ешелонах нинішньої влади. Їх влаштовує теперішня ситуація, вони щоденно за таких умов збагачуються і паразитують за рахунок бідних та знедолених верств населення України. Вони самі собі не вороги. Переважна більшість з них вже вкорінилась за кордоном, тому подальша доля України, швидше за все, їх не цікавить.
Любов Бондар, учитель:
— На мою думку, нині ситуація у нашій країні з подібними справами доволі невтішна. З корупцією ми зустрічаємося майже в усіх сферах життя: починаючи з владних структур, закінчуючи медичними оглядами в поліклініці. Звісно, така тенденція має багаторічну історію і вже нові покоління виховуються з подібними поглядами на життя. На все потрібен час. Обов’язково має змінитися влада в Україні, яка зможе подолати корупцію, бо сьогодні політики на це не спроможні.
Валерія Кузнецова, студентка:
— Дивлячись на те, що нині відбувається у нашій країні, я сумніваюся, що ми зможемо подолати корупцію. Проте, якщо ми будемо робити хоч якісь кроки, то, гадаю, зможемо їй протидіяти. І треба починати з себе. От вимагають у вас хабар, а ви не давайте, тоді і вимагати не будуть, бо звикли до того, що всі грошенята пропонують. А чому хабарникам від легких грошей відмовлятися?
Тетяна Ковальова, пенсіонерка:
— Очевидно, сьогодні держава свідомо приймає закони, які не лише не спрямовані на подолання корупції, а навпаки, допомагають їй процвітати. І що ж тоді ми можемо вдіяти? Змушені боротися не лише з вадами людської моралі, а й з законодавством України. Завдання це не з простих.
Розмовляла Юлія Казмірчук
Малюнок івана Бубена