Хтось вважає, що українське козацтво загинуло, але і нині живуть ті, хто бадьо- рить дух українців відважними вчинками, патріотичним словом, піснею. Особливо тішить, що і серед молоді є ті, кому не чуже все українське. Проникливо, натхненно продовжує українську традицію піснею молодий талановитий, соліст державного академічного ансамблю пісні і танцю “Козаки Поділля” Андрій Юрченко. Лунким голосом, справжньою козацькою зовнішністю Андрій привабив публіку вже з перших виступів в ансамблі. Він радо розповів про власні успіхи в творчості читачам нашої газети.
Хтось вважає, що українське козацтво загинуло, але і нині живуть ті, хто бадьо- рить дух українців відважними вчинками, патріотичним словом, піснею. Особливо тішить, що і серед молоді є ті, кому не чуже все українське. Проникливо, натхненно продовжує українську традицію піснею молодий талановитий, соліст державного академічного ансамблю пісні і танцю “Козаки Поділля” Андрій Юрченко. Лунким голосом, справжньою козацькою зовнішністю Андрій привабив публіку вже з перших виступів в ансамблі. Він радо розповів про власні успіхи в творчості читачам нашої газети.
— Андрію, знаю, що розуміння музики у тебе з дитинства, але суто співочий талант ти розвинув недавно.
— Так, професійним стартом у музиці для мене стало Хмельницьке музичне училище імені В.Заремби. Там я опанував гру на баяні. Наступною сходинкою була Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія, саме цей вуз подарував мені шанс стати співаком. Якось мене помітив викладач академії, заслужений артист України Олександр Полянський. Він напророчив мені кар’єру співака і професійними настановами підводив мене до цього — став дбайливим викладачем вокалу. Йому таки вдалося запевнити мене в тому, що я спершу співак, а вже потім музикант. Олександр Полянський допоміг розвинути мій голос, навчив вміло ним володіти.
— Певно, з легкої руки Олександра Полянського тебе запросили співати у Хмельницькому муніципальному хорі під керівництвом Ігоря Цмура?
— Можливо. Те, що я став солістом цього колективу, для мене велика честь. Знайшов у хорі не тільки віддушину, але й щирих друзів.
— Легше співати в хорі чи сольно?
— Маю досвід виступів сольних і з колективом. Думаю, для співака потрібно спробувати і те, й інше. Я співаю ще в хорі музичного училища “Молодь”.
— Все ж найперше себе позиціонуєш, як соліста “Козаків Поділля”. Поділися вражннями про цей славний колектив.
— Співати разом із зірками хмельницької естради приємно. На сценічних козацьких просторах ми виконуємо твори композитора-земляка, народного артиста України Миколи Балеми. До їх виконання підходжу особливо трепетно і відповідально.
— Коли вперше вийшов на сцену зі співочими козаками, лячно було виступати разом з маститими артистами?
— Зізнаюся, хоч виступав перед публікою чимало, все ж хвилювався. Хотілося своїм голосом не применшити, а збільшити славу “Козаків Поділля”, адже я палкий шанувальник ансамблю. Коли побачив уперше (це було ще, коли навчався в школі) виступ моїх теперішніх колег по сцені, просто закохався у колорит, високий спів, манеру виконання, злагодженість колективу.
— Звідки в тебе, сучасного юнака, таке розуміння народної пісні з прадавніми коренями?
— Патріотизм мені прищепила родина, за знаком долі завжди товаришував і співпрацював з людьми, котрі шанують усе рідне — українське.
— Окрім майстерного співу, “Козаки Поділля” приваблюють яскравістю дійства, барвистістю костюмів. Сценічний образ підбираєш самостійно чи над цим працюють професіонали?
— Звичайно, свою лепту у підбір одягу, гриму я вношу, але з нами працюють фахівці.
— Чи виступаєш ти у ресторанах, клубах?
— Окрім помпезної філармонії, із задоволенням виступаю й на інших сценах, мене часто запрошують на різні молодіжні заходи.
— Нещодавно ти заіскрив на регіональному рейтингу популярності “Людина року”, там бездоганно виконав пісню “Чорнобривці”. Це твій улюблений твір?
— Один з улюблених, ще подобається співати пісні з репертуару Віктора Павліка, Олександра Пономарьова. Щодо останнього, то наш зірковий земляк — мій кумир. Хочеться бути схожим на нього, близькі його спів, стиль.
— Багато гастролюєш?
— Так. Я побував у Польщі, Болгарії. Разом з ансамблем “Козаки Поділля” гастролював містами України. З кожного міста привожу лише гарні враження, частинку тепла, яким ділиться з нами публіка.
— Твоя молодеча енергія б’є ключем, знаю, що вистачає тебе і на вірші.
— Так, вже маю до сотні власних віршів, їх представляв на різноманітних конкурсах та вечорах.
— Про що поезія?
— Здебільшого про любов, але вистачає думок і на інше, близьке серцю, їх теж викладаю на папір.
— Ти вже чимало досяг своїми стараннями, є ще нездійснені мрії?
— Хочу стати заслуженим артистом України, випустити власну збірку, а в особистому — взаємного кохання.
— Бажаю здійснення мрій і дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ