Кишеня благодійних внесків на встановлення окраси міста — монументальної скульптури “Віра. Надія. Любов” повниться. Підключилася до благородної справи й обласна філармонія — у мистецькому закладі на підтримку скульптури, котра має приваблювати мешканців міста і туристів, 8 червня відбувся концерт. Музичні колективи та солісти представили свої кращі номери.
Кишеня благодійних внесків на встановлення окраси міста — монументальної скульптури “Віра. Надія. Любов” повниться. Підключилася до благородної справи й обласна філармонія — у мистецькому закладі на підтримку скульптури, котра має приваблювати мешканців міста і туристів, 8 червня відбувся концерт. Музичні колективи та солісти представили свої кращі номери.
Першим оживив дійство мелодійний імпульс камерного оркестру. Класична музика цього колективу під керівництвом Олександра Драгана, певно, й слухача з поганим музичним смаком перетворила б на музичного гурмана-інтелігента. Щедрий репертуар камерного оркестру відірвав від простоти буденності, надихнув зал на високе, духовне. Стильну музику, витончену триєдність скрипки, флейти і гітари, як флюїди справжньої нотної творчості, подарував залу ансамбль “Flautando”. Локанічність його музики приваблювала не багатством звуків і помпезністю, а мозаїчною композицією голосів кожного інструменту. Скрипка, флейта, гітара не губилися у звучанні одне одного, навіть не доповнювали, а вели свої музичні паралелі, перегукувалися. Звучання інструментів доповнювали і сольні виступи тих, чий спів підкорив серця цінителів високого мистецтва. Народна артистка Марічка Ясіновська внесла у концертний репертуар легкість лірико-колоратурним сопрано. Співачка торкнулася душі кожного присутнього у залі. Враження від її виступу доповнив і вишуканий сценічний образ. Давно славиться пані Марічка своїми гарними сукнями. Цього разу полонила серця прихильників білим пишним вбранням, що відбивало легкість її співу і нагадувало затишшя і велич хмар.
Ніжність жінки-вокалістки причаровувала, але вистачало на концерті й чоловічого духу. Саме духу, бо голос заслуженого артиста Миколи Довгальова, наснажений, бадьорий, навловимий, але відчутний, чистий, як дух. Його баритон надав пісням силу і поглибив їх зміст.
Класичні вітчизняні твори музи-кантів-сучасників були прочитані піснями на сцені. Але особливого запалу додали саме народні мотиви. Чудово влилась у роль символу української дівчини — Наталки-Полтавки солістка філармонії Фатіма Чергіндзія. Вона таки показала на сцені, якою голосистою, бадьорою і палкою у почуттях повинна бути українка.
Строкатий і багатоколірний феєрверк музики і танцю вихлистувала хвилями сцена — кипіла музикою “Козаків Поділля”. Академічний ансамбль пісні і танцю став гарною крапкою концерту. Їхні пісні, навіть цілі мистецькі постановки демонстрували життя українців і в будні, і в свята. І сльози кохання, і вир сімейного життя по-українськи, і славу козацьку показали артисти на сцені. Загасили концерт, але запалили настрій публіці піснею-гімном “Козацькому роду нема переводу”.
Урочистість з благодійною місією пройшла піднесено. Незважаючи на те, що не рясніли ряди філармонії, глядач зібрався свідомий, котрий любить музику. Залишається лише сподіватися, що ті багатославні і багатозначні символи людства — віра, надія, любов — таки увіковічнять на обробленому камені, яким опікуються мешканці Хмельниччини і про встановлення якого ходить безліч чуток. А також надіятимемося, що дух музики концерту на благо “Віри. Надії. Любові” сподвигне тих, на чиїх плечах лежить обов’язок встановлення скульптури, до здійснення мрії хмельничан. Бо інакше подоляни таки втратять віру у цінності, якими називатиметься і символізуватиме монументальна скульптура.
Ірина САЛІЙ