Зі сторінок попереднього випуску нашої газети читачі вже знають, що у Хмельницькому університеті управління та права відбулася зустріч з письменниками, котрі не бояться ні літературного, ні нелітературного слова, братами дзеркальної зовнішності — Дмитром та Віталієм Капрановими. Метою приїзду творчих віртуозів пера стало ознайомлення хмельницького студентства з сучасною українською літературою, представниками яких їх вважають багато літературних критиків та шанувальників.
Зі сторінок попереднього випуску нашої газети читачі вже знають, що у Хмельницькому університеті управління та права відбулася зустріч з письменниками, котрі не бояться ні літературного, ні нелітературного слова, братами дзеркальної зовнішності — Дмитром та Віталієм Капрановими. Метою приїзду творчих віртуозів пера стало ознайомлення хмельницького студентства з сучасною українською літературою, представниками яких їх вважають багато літературних критиків та шанувальників.
“Чому, коли діти йдуть до школи, вони спрагло хочуть читати, а коли її закінчують, ненавидять літературу?” — з таким запитанням звернувся один із братів (вказати хто саме з них двох важко, бо, крім імені, їх нічого не розрізняє) до всіх присутніх у вузівському актовому залі. На це запитання в непрямій формі самі ж письменники-близнюки дали відповідь: “Бо література — не цікава”. Ось і присвятили Капранови творчу зустріч тому, щоб перченим словечком прихилити молодь до літератури. “Любіть українок” — так звучала основна тема безпосереднього студентсько-письменницького спілкування. Та за цією дещо легковажною назвою ховалися насправді ще багато підтем, просто, доступно доносили письменники молодому поколінню щось глибоке і потрібне сучасності. Так ненав’язливо тема “Любіть українок” роздробилася на “Любіть Україну”, “Знайте історію і традиції Вітчизни”, “Не бійтеся думати інакше”, “Дивіться ширше”, “Сприймайте світ таким, яким він є”…
Презентувавши власні видання, цитуванням найсмачніших і найкрилаті-ших, на їх думку творів, Капранови заманювали слухача у глобальні, але легко і просто описані (така манера і вирізняє цей літературний братський дует) проблеми нинішнього суспільства. Брати продемонстрували хмельничанам, що ідеально віддзеркалюють не тільки зовнішність один одного, а й навколишній світ з усіма його плюсами і мінусами за допомогою гострого пера. Однією з озвучених ними проблем стало те, що молодь, окрім загальновідомих фактів про визначних постатей України, не знає нічого, а тому сприйняття національних героїв дещо заземлене й обмежене. “З уроків української літератури ми все знаємо про хворобу Лесі Українки, часом говоримо про це навіть більше, ніж про творчість поетеси. І зовсім не знаємо про те, що великий Іван Франко теж хворів важкими недугами, попри те відоміші його твори, ніж факти про нелегке особисте життя. Коли ми згадуємо про гетьмана Мазепу, то чомусь лише те, був він зрадником чи не був, забуваючи про його діяльність”, — кажуть Капранови. Своєрідним лікбезом та розстановкою правильних орієнтирів стала презентована Віталієм та Дмитром серія власних видань про великих українців. Довели, що за гумором із вкрапленням нецензурної лайки криється значима суть, Капранови і у своїх віршах, численних виданнях з цікавими назвами і непересічними описами і трактовками хвиль, які нині коливають життя українців.
Традиційно для своїх творчих вечорів брати Капранови зацікавили публіку власним баченням української магії, котра вже стала традицією, про яку ходять легенди, в яку досі вірять деякі наші земляки. Крізь призму власного бачення цього явища, а саме крізь призму сатири і гумору, на адресу народного чаклунства брати Капранови написали не один твір. На зустрічі зі студентами вони зачитали уривок про вишитих хвостатих русалок, розказали, як розпізнати справжню ві-дьму чоловікам: “У кожної відьми є хвіст, тож чоловіки при знайомстві з представницями чарівної половини людства завжди повинні перевірити його наявність”.
Не обійшлося й без питань від публіки. Так, Дмитро і Віталій розповіли, що муза приходить до них двох одночасно і після процесу написання твору важко визначити, де ким вигаданий рядок. Розказали брати і про те, як їм щасливо живеться з такими ж подвійно красивими дружинами-близнючками та дітлахами у спільному будинку. Поділилися брати і планами на майбутнє. Зокрема, на творчому верстаті у них нині новий роман, вихід якого у світ планується вже восени, та ще багато цікавих, бадьоро-письменницьких ідей.
По-різному сприйняли студенти двох однакових зовні і в думках братів, але всім було цікаво їх слухати. Дехто нарікав на нецензурну лексику у творах, але ті, хто дивиться з вищої точки на творчість цих письменників, бачать, що словесний ненорматив — сатира, він не підноситься для читача, а навпаки, засуджується і висміюється сміливо і розкуто. “Ми — щасливі люди, хочемо, щоб щасливими були і решта українців, для цього змушуємо їх посміятися над проблемами, тим самим знищити їх”, — кажуть Дмитро та Віталій.
Організатори зустрічі запевнили, що вона не остання з сучасними зірками літературного простору.
Ірина САЛІЙ