“Все скінчено тут. Нам пора!” — цими словами Воланда завершується наймістичніший роман ХХ століття “Майстер і Маргарита”. Його сторінки, написані Михайлом Булгаковим, не встигнувши застигнути від його руки, починали жити своїм життям у реальних образах і подіях завдяки стихії стрімкого лету письменницької думки…
“Все скінчено тут. Нам пора!” — цими словами Воланда завершується наймістичніший роман ХХ століття “Майстер і Маргарита”. Його сторінки, написані Михайлом Булгаковим, не встигнувши застигнути від його руки, починали жити своїм життям у реальних образах і подіях завдяки стихії стрімкого лету письменницької думки…
Народився Майстер у дні цвітіння київських каштанів 15 травня 1891 року. Його батьки обома своїми гілками продовжували династію священнослужителів. Так, батько Афанасій Іванович працював професором Київської духовної академії, а мати Варвара Михайлівна вийшла з родини протоієрея з Орловщини. Але їхній перший син порушив давню традицію, Михайло обрав для себе професію лікаря. Спровжнє медичне хрещення відбулося в нього на фронтах Першої світової та громадянської воєн. Цікаво, що у складі польового госпіталя він побував у Кам’янці-Подільському. Правда про війну виявилася страшною і несподіваною для романтичної душі майбутнього письменника: голод, величезні людські втрати, кров… Проте ще страшнішими стали наступні роки, коли Михайло Булгаков опинився в лавах білої армії. “Расплата началась, герои-добровольцы рвут из рук Троцкого пядь за пядью русскую землю. И её освободят, ибо нет страны, которая не имела бы героев, и преступно думать, что Родина умерла… И мы, представители неудачливого поколения, умирая еще в чине жалких банкиров, вынуждены будем сказать нашим детям: платите, платите честно и вечно помните социальную революцию”, — напише він у своєму щоденнику. Згодом ці думки ляжуть на сторінки знаменитих творів “Біла гвардія”, “Дні Турбіних”, “Собаче серце”. Був період, коли він готовий був залишити Росію, але доля розпорядилась інакше, і він назавжди пов’язав життя з Москвою. І назавжди розпрощався з професією лікаря, обравши нелегкий шлях літератора.
Біографія, походження і погляди, однак, не обіцяли райдужних перспектив рідкісному таланту видатного письменника. Його п’єси, маючи шалений перший успіх у глядача, знімалися з репертуару “за цензурними зауваженнями”. Такі повісті, як “Дияволіада” і “Рокові яйця” заборонялися до друку, новітній Салтиков-Щедрін не вписувався гострою сатирою у героїчні будні більшовицької країни. “Собаче серце” опублікували в СРСР лише у 1987 році після того, як ця повість була арештована в ході обшуку в травні 1926 року співробітниками ОДПУ. Але, незважаючи на жорстоку травлю з боку офіційної критики, доноси заздрісників і звинувачення у білогвардійщині, Михайло Булгаков зумів уникнути репресій, наче його оберігала якась невидима сила. Втім ім’я цієї всемогутньої сили було добре відоме — Сталін. Парадокс, але вождь надзвичайно любив виставу “Дні Турбіних” і подивився її у МХАТі аж 17 разів. Письменник Віктор Некрасов писав, пояснюючи цей парадокс: “Вірність престолу, обов’язку, присязі — цього, мабуть, йому не вистачало, йому, хто не вірив нікому і ніколи, окрім Гітлера!” Всеволод Вишневський згадував сталінську фразу: “Наша сила в тому, що ми і Булгакова навчили на нас працювати”.
Натомість “праця” Булгакова була досить своєрідною. Після безробіття і заборони друкувати свої твори, коли письменник за порадою друзів змушений був звернутися до Сталіна з листом, його із завзяттям зарахували на роботу… асистентом режисера у МХАТ. Між тим лист цей був останнім жестом відчаю, Булгаков просив “вигнати його з дружиною за кордон” або надати можливість працювати хоча б робітником сцени.
Однак і після смерті вождя та зміни керівництва СРСР, коли пішов з життя сам Майстер, питання щодо друку його творів та постановок п’єс вирішувалося з величезними труднощами. Щоб дозволити виставу “Біг”, чотири (!) рази збиралося Політбюро і світло рампи вона побачила лише в 1957 році, причому не в столиці, а в Сталінграді. Роман “Майстер і Маргарита”, який приніс Булгакову світове визнання, став відомий широкому читацькому загалу в СРСР лише в 1966 році та ще й у скороченому варіанті, а збірка п’єс побачила світ у 1962 році.
Своїх героїв Михайло Булгаков ніколи не робив карикатурними, навіть у сатиричних памфлетах вони є живими та реальними людьми у своєму часовому вимірі, до якого б табору не належали. Злу в нього завжди протиставляється не якийсь ідеальний герой, а традиційні християнські цінності, моральний стоїцизм. Модель світу в Булгакова має безліч можливостей, а з долі окремих людей складається доля країни, хоча вони цього можуть і не усвідомлювати. Історія перебування Сатани в Москві 1930-х років перегукується з легендою про явлення Ісуса Христа два тисячоліття тому. І точно так, як люди не визнали тоді Бога, москвичі не угледіли й диявола, хоча Воланд не приховував своєї суті. Булгаківське слово хоча й має часову прив’язку, націлене на майбутнє, оскільки людська драма завжди була і є однаково складною та вічною темою. Такими є його герої: Турбіни, генерали Чарнота і Хлудов, драматург Мольєр, Понтій Пілат, Майстер та Маргарита.
Про життя і творчість Михайла Булгакова йшлося минулої неділі у Будинку культури, де російський культурний центр організував та провів літературно-художній вечір на честь 120-ліття письменника. Глядачі мали можливість почути розповідь про його життєвий шлях і побачити фрагменти з кінофільмів за його творами. Побувавши колись на Поділлі, Михайло Булгаков живе тут і нині своїм словом, думками та прикладом вірності вічним християнським цінностям.
Володимир Разуваєв