Хмельницький не претендує на звання акули українського туристичного бізнесу, як-от Кам’янець чи Львів, але це не означає, що в нас немає що показати і на що подивитися.
Хмельницький не претендує на звання акули українського туристичного бізнесу, як-от Кам’янець чи Львів, але це не означає, що в нас немає що показати і на що подивитися.
Про те, який він — туристичний потенціал “столиці” області та чим він багатий, можна було дізнатися минулої п’ятниці, коли в місті відкривали туристичний сезон. Із таким розмахом та масовістю городяни відзначають цю подію третій рік поспіль.
На вулиці Проскурівській метушні та галасу завжди вистачає, але цього дня їх було незвично багато. Почалося святкування змаганнями зі спортивного туризму в сквері ім. Т.Шевченка. Хлопці та дівчата перетягували канати, зі спеціальним спорядженням ходили натягнутими канатними доріжками, ставили намети… Поки вони перевіряли свій спортивний та командний дух, інші проявляли мистецькі здібності в конкурсі малюнка на асфальті. З натхненням кольоровою крейдою діти старанно вимальовували на незвичному полотні картини на теми дозвілля та відпочинку.
По обіді головна вулиця міста перетворилася на виставковий зал виробів декоративно-прикладного та ужиткового мистецтва. Свої доробки тут представили майстри різних напрямків: вишивальниці, художники, ковалі, керамісти та інші.
Хмельницька народна майстриня Людмила Нікітюк із радістю виставляє свій творчий доробок на майже всіх мистецьких заходах, які відбуваються в обласному центрі під відкритим небом. Товар у Людмили Іванівни рідкісний, зроблений з серцем та душею. Інакше з традиційною глиняною народною іграшкою, переконана авторка, не можна. “Цим видом мистецтва займаюся більше 40 років. Нині воно переживає не найкращі часи. Багато майстрів уже відійшли у вічність, а молодь не вельми цікавиться подібними речами. Тому тішуся, що дві доньки продовжать сімейну справу”, — ділиться жінка.Невеличкі фігурки тварин, людей, зліплені з глини, дуже схожі на своїх живих копій. Їх унікальність ще й у тому, що ними дітки можуть не просто погратися, але й посвистіти. Які мелодії видає таке глиняне диво Людмила Іванівна залюбки демонструвала всім, хто ним зацікавився.
Інший городянин — різьбяр по дереву Іван Нащубський з двома колегами по цеху розгорнули спільну виставку робіт. “Спочатку художня обробка дерева була для мене хобі, але тепер без різця не уявляю свого життя”, — каже пан Іван, який віддав цій справі майже 20 років. Зі своїми роботами чоловік подорожує Україною і навіть за її межі. Каже, що в нашій країні справжніх цінителів шедеврів з дерева не так багато, тоді як за кордоном цей вид творчості у великій пошані і митці отримують від своєї роботи не лише задоволення, але й непогані дивіденди.
Лише заради власної насолоди ще один учасник свята — Олег Супрунов займається фотографією. Це захоплення нерозривно пов’язане зі ще одним — любов’ю до подорожей. Фотозвіт однієї з таких мандрівок до екзотичного Непалу, про яку свого часу розповідав “Проскурів”, пан Олег виставив на суд хмельничан. “Енергетику, яку ми відчули з товаришем під час торішнього місячного перебування у цій країні, неможливо передати фотографіями. Тому раджу всім побільше подорожувати. І не обов’язково за кордон, бо і вдома щодня можна відкривати щось нове”, — каже він. Його пейзажі гімалайських хребтів природно доповнювали світлини Сергія Остафійчука, які той зробив у Алтаї. Цикл цих робіт автори об’єднали спільною назвою “Гірські краєвиди”.
Окрім естетичної насолоди, хмельничани отримали нагоду більше дізнатися про музеї, ресторани, готелі й туристичні організації міста, які влаштували на Проскурівській свої презентації. Наближається гаряча пора відпусток, тож пропозиції турфірм були доречними і біля їх столів зупинялося немало зацікавлених.
Звичайно, що всі ці події супроводжувалися виступами вокальних та хореографічних колективів. Завершальним акордом відкриття туристичного сезону стало театралізоване дійство “Куточки Середньовічної Європи”, яке організували працівники музею історії міста спільно з театральною студією “Охоронці спадщини”. Її актори відтворили уривок вистави з однойменною назвою та частину спектаклю “Троянда і хрест”. Вміла акторська гра, костюми тієї доби, палаючі вогнем мечі та до дрібниць продумані всі деталі справді зуміли перенести глядачів у давню епоху і відчути її дух.
Ольга Цимбалюк
Фото Дмитра Свідерського