Хмельницький став одним із п’яти міст, куди завітав “Аперитив-тур” Юрія Андруховича з польсько-шведською групою “Карбідо”.
Хмельницький став одним із п’яти міст, куди завітав “Аперитив-тур” Юрія Андруховича з польсько-шведською групою “Карбідо”.
Приїзд Юрія Андруховича — непересічна подія для культурного життя Хмельницького. У нашого міста склалася слава комерційного, тому його рідко включають у свої концертні тури митці рівня, так би мовити, вище середнього. Але, як засвідчив виступ Андруховича і групи “Карбідо” 19 квітня у міському Будинку культури, це лише стереотип. Бо зустріли його хмельничани з непідробною радістю — це помітив і сам Андрухович. Нехай і не з таким аншлагом, як 14 квітня у столиці, де вперше був презентований “Аперитив-тур”, та все ж слухачів набралося майже на повну залу.
Спочатку мали нагоду поспілкуватися з гостем місцеві журналісти. Письменник, що виконує свої вірші під музику, — так попросив він себе називати. Без усяких -ізмів (типу “представник постмодернізму”) та інших ярликів (“патріарх української літератури”), що йому навішує літературна критика. Оскільки він уперше приїхав з виступом до Хмельницького, йому з десять хвилин довелося розповідати усю передісторію своїх незвичайних перформансів.
“Все почалося ще у 2005 році, — почав пан Юрій. — Тоді ми на фестивалі поезії у Вроцлаві вперше побачили подібне дійство. Вирішили спробувати з польськими музикантами з “Карбідо” — і нам сподобалось. Почали працювати над альбомом під назвою “Samogon”, який вийшов 2006 року у Польщі. У нього ввійшли мої вірші у польському перекладі”. За висловом самого автора, це “рокова історія на мої вірші”.
Через два роки Андруховичу раптом захотілося видати такий же альбом, але вже на мові оригіналу, і тут, в Україні. Так у 2008 році з’явився “Самогон”.
Поїздки по містах надихнули і на продовження. Альбом “Цинамон”, за твердженням автора, прив’язаний до Дрогобича, рідного міста Андруховича, хоча записувався у різних країнах світу — Нідерландах, Ізраїлі, Індії. У 2009 році альбом вийшов у Польщі, а через рік — і в Україні. Тоді ж, у квітні 2010 року, Андрухович з “Карбідо” мав тур українськими містами. І ось тепер, рівно через рік, відбувається третій тур під назвою “Аперитив-тур”. Це суміш кращих композицій з двох раніше виданих альбомів і третього, ще невиданого — “Абсенту”. Його Андрухович з “Карбідо” планують видати до кінця цього року. “Зараз ми “обкатуємо” програму, що має увійти до нового альбому, — розповів Юрій Андрухович. — Тому композиції на кожному концерті звучать по-іншому: “Абсент” пишеться у реалі”.
На переконання письменника, тут не можна виділяти когось окремо: його вірші, музику “Карбідо” чи відеоряд івано-франківської vj-групи “Куб”. “Це суцільний медіа-твір, який складається з трьох елементів: тексту, звуку, відео. Завдяки йому література набуває нового виміру”.
“Проект явно не розважальний, — вважає директор “Арт-поля” Ольга Михайлюта, котра є, фактично, організатором дійства. — Він вимагає інтелектуального, освіченого глядача. І я не знаю, чи щось подібне ще робиться в Україні. Хоча для європейської культури таке поєднання різних видів мистецтв — звичне явище”.
Особливістю цього туру є те, що вперше на його організацію надав кошти український меценат Петро Порошенко. Раніше проект фінансував лише Польський інститут у Києві.
Ще Андрухович розповів про нову книгу, що має вийти у листопаді, а саме: 11.11.2011, тому що у неї увійшли 111 історій про українські міста. “Лексикон інтимних міст” буде містити розповідь і про один з населених пунктів Хмельниччини — Ізяслав, де відбував строкову службу молодий Юрій. І хоч журналісти хотіли запитати ще чимало, попереду було найголовніше — сам перформанс.
Концерт анонсувався на 19.00, але, за доброю традицією, майже перед початком виступ пересунули на півгодини пізніше. Як не дивно, але прийшли, в основному, люди середнього віку, молоді ж було зовсім небагато. І впродовж усього концерту в залі панувала зосереджена тиша. Попри те, що музика “Карбідо” своїм драйвом час від часу так і підривала до танцю, майже ніхто з присутніх навіть не кивав головою у такт музики. Чи то від холоду в приміщенні, чи від зосередженості на текстах і візуальному супроводі.
Відкрив концерт інструментальний “Марш розенкройцерів”, який налаштував публіку на потрібну хвилю сприйняття. Після кількох хвилин віртуозного сплаву саксофону, бас-гітари, електроніки та ударних стало зрозуміло, що на сцені — справжні професіонали. Це показали себе на справі музиканти “Карбідо”: Марек Отвіновський (басист), Ігор Гавліковський (гітарист), Томек Сікора (саксофон, клавіші) та їх колега — швейцарець Петер Конрадін Цумтор (ударні). Їхня гра на затемненій сцені тривала всього кілька хвилин, а потім перед глядачами з’явився і сам Андрухович. У зім’ятій сорочці навипуск, синіх штанях в обтяжку, але такий вигляд ще більше підкреслював неформатність заходу. Посеред сцени на письменника чекала партитура власних текстів, у які він час від часу заглядав.
Концерт умовно складався з трьох частин: композиції з альбому “Самогон”, далі — “Цинамон” і ще прозвучали кілька незавершених творів з майбутнього “Абсенту”. “Самогонні” пісні мали англійські назви, але досить близький і зрозумілий зміст. Наприклад, композиція “The very best of tabloids” (“Найкраще з газетних заголовків”) отримала шквал оплесків — вочевидь, аудиторія поділяє погляди автора на сучасні ЗМІ. Оголошуючи назву наступної пісні “And everybody fucks you”, Андрухович попередив не сприймати це на свій рахунок. Хоча, з огляду на любов пана Юрія до багатозначностей, певні сумніви таки закрадаються: можливо, у ставленні всіх до всіх?
Варто відзначити роботу ві-джеїв з івано-франківського “Кубу”. Завдяки їм на екрані позаду сцени виникали дивовижні картини, вдало доповнюючи тексти Андруховича.
Під кінець півторагодинного концерту Андрухович зовсім “розморозився” — як у спілкуванні з публікою, так і в своєму співанні. Декламуючи “Джон Полл’с реггі” письменник навіть спробував імітувати різні голоси. А в заключній композиції “Зеленая ліщинонька” пан Юрій продемонстрував, що може не тільки гарно читати вірші речитативом, а й досить непогано тягти середні ноти.
За вдалий виступ хмельничани дякували кількома хвилинами оплесків стоячи і вигуками “Браво!”. Вони стосувалися однаковою мірою і читця власних творів, і авангардних музикантів, і ві-джеїв.Тільки цей симбіоз — філософських текстів, глибокої музики і небанальних відеокартинок — і створив смак отого “Аперативу”. Про який і йшлося в афішах. Але від такого коктейлю не п’янієш, а навпаки, стаєш нарешті тверезим.
Анастасія СІМАШОВА
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО