Коли все військове містечко Ярмолинець поринає в сон, у деяких вікнах ще допізна горять вогні. Мешканці навколишніх будинків знають, що це не спиться місцевим вишивальницям. Після насиченого робочого дня вони ще бодай трішки, та все ж посидять з голкою і ниткою над полотном.
Коли все військове містечко Ярмолинець поринає в сон, у деяких вікнах ще допізна горять вогні. Мешканці навколишніх будинків знають, що це не спиться місцевим вишивальницям. Після насиченого робочого дня вони ще бодай трішки, та все ж посидять з голкою і ниткою над полотном.
Усе почалося з того, що одна молода жінка побачила схему вишивання чудової картини — дівчини на коні. І загорілась її вишити. Робота йшла важко: довелося згадувати шкільні уроки трудового навчання, де вчили рукоділлю. Але у процесі так захопилась справою, що зрозуміла: це — її. Захотілося вишивати ще і ще: будинки, портрети, натюрморти… Леся приносила свої вишивки на роботу і показувала колегам-військовослужбовцям. Так зацікавила і їх. Тепер вишивають усі: дві Лесі, дві Наталі, Валентина та Олена. Місце зустрічі незмінне — у домі Лесі Матвєєвої.
“Ми постійно ходимо з пакетами, — розповідає пані Леся. — Тримаємо там свої вишивки і кожен при нагоді показує, що вже зробив — чи “доріжку”, чи якийсь елемент”.
Кожна з ярмолинецьких вишивальниць має свій стиль і вподобання. Наприклад, Наталя Марюха пробує вишивати бісером — і вже має у доробку кілька ікон. “Релігійною” вишивкою займається і Олена Шептицька. Наталя Кушпіт і Наталя Балицька віддані традиційному мистецтву і залюбки вишивають рушники та сорочки. А ось Валентина Лабарчук, окрім усього іншого, вишила портрет своєї доньки. Порівняно з фотографією якість відтворення просто вражає, як і складність виконання.
“У цьому натюрморті, — показує одну зі своїх вишивок пані Леся, де зображено вазу із соняшниками, — використано 56 кольорів. Тому робота може тривати від одного місяця до півроку. Інколи набридає, звісно, і тоді берешся за щось інше. А потім повертаєшся до попередньої роботи”. За кілька років захоплення вишивкою ярмолинчанки вже вишили чимало робіт. Деякі з них продали, декотрі подарували. А на пам’ять зберігають у фотоальбомі лише їхні знімки. Там і рушники, і картини, й ікони…
Спільне захоплення згуртувало молодих жінок, і вони вирішили виставити свої роботи на загальний огляд. Так поїхали на свою першу виставку до обласного центру. З того часу вже відвідали не одну виставку обласного рівня, і щоразу отримують захоплені відгуки поціновувачів прекрасного.
“Одні проходять мимо, — розповідає Леся Мілиш, — вважаючи, що наші роботи — це мальовані картини”. Звісно, здалеку важко повірити, що це все мальовано… голкою! Та й ціна за таку красу не кожному по кишені — сягає трьох-чотирьох тисяч гривень. Але вишивальниці стверджують, що такі ціни економічно обґрунтовані. “Вартість кожної роботи вираховується за кількістю зроблених хрестиків, — пояснює пані Леся. — Один хрестик — це п’ять копійок. У нього входить не тільки ціна нитки, а ще й канви, рамки для оздоблення і, звісно, нашої праці та затраченого часу”. Тому якщо і дарують роботи, то тільки тим, хто насправді їх цінує.
На одній із виставок ярмолинецьких вишивальниць запитали: чому нема вишитих сорочок? І дівчата наступного разу вже привезли кілька своїх робіт.
“Сорочки вишиваємо не тільки з подільськими мотивами, а зі всіма, що нам подобаються, — демонструє сорочки Леся Матвєєва. — Зверніть увагу на виворітний бік”. Там усі ниточки ідуть рівненько по одній лінії. Сорочки з льону коштують від тисячі гривень. Незважаючи на високу ціну, є поціновувачі такого мистецтва. Місцева влада замовляла у дівчат вишитий портрет Президента України. Часто їхні роботи дарують високоповажним гостям. А ось ікони для місцевого храму мисткині вишивають у подарунок. Адже створюють їх собі на радість.
“Не засну, поки не зроблю хоча б один стібочок. Якою б стомленою не була. Це вже залежність”, — жартує Леся Матвєєва.
Коли ж тільки ці невгамовні вишивальниці встигають поєднувати військову службу та сім’ю з улюбленим заняттям? Вочевидь, цей секрет відомий тільки їм.
Анастасія СІМАШОВА
Фото Дмитра СВІДЕРСЬКОГО