Як ми вже повідомляли, на чемпіонаті України з боксу серед чоловіків вчергове свій високий клас підтвердив 21-річний хмельничанин, майстер спорту міжнародного класу Денис Лазарєв, завоювавши срібну медаль. Але віце-чемпіон України делегував право розповісти про свої виступи батькові та тренеру — Дмитру Лазарєву.
Як ми вже повідомляли, на чемпіонаті України з боксу серед чоловіків вчергове свій високий клас підтвердив 21-річний хмельничанин, майстер спорту міжнародного класу Денис Лазарєв, завоювавши срібну медаль. Але віце-чемпіон України делегував право розповісти про свої виступи батькові та тренеру — Дмитру Лазарєву.
— Дмитре Івановичу, як Денис готувався до чемпіонату України 2011 року?
— Кілька місяців тому Денису зробили операцію. Тому спочатку він відновлювався фізично, функціонально і лише після цього повернувся до тренувань у ринзі. У січні пройшов збори у Коломиї. У лютому в Чернівцях мав непогану бойову практику на тренуваннях “збірників” України. На початку березня у Кривому Розі Денис провів декілька спарингів. Непогано відбоксував у матчевій зустрічі проти суперників із Марокко. Але моя помилка в тому, що перед чемпіонатом України не зміг забезпечити сину достатню кількість офіційних поєдинків. У боксі вони мають дуже важливе значення.
— Де і коли проходили головні чоловічі змагання з боксу? Яким був їх рівень?
— Чемпіонат України з боксу проходив в кінці березня у Харкові. 220 бійців представляли всі області та АР Крим. Рівень організації був найвищим. Цей боксерський форум проходив у спорткомплексі Харківського тракторного заводу, одним із керівників якого є Леонід Задорожний — сам майстер спорту міжнародного класу, фанат боксу. Взагалі з Харкова слід брати приклад ставлення до спорту. Тільки з боксу вони щороку беруться проводити декілька чемпіонатів, першостей і роблять це зразково. А ще скажу, що зараз бокс в Україні на піднесенні. І не останній чинник, що сприяє цьому, Олімпійські ігри в Лондоні, які вже не за горами.
— Яке завдання було поставлене перед Денисом на чемпіонаті?
— Всього у Харкові боксували в десяти вагових категоріях. Денис виступав серед спортсменів до 69 кілограмів, престижній, але важкій ваговій групі. Цього разу до неї були заявлені 23 майстри шкіряної рукавички, серед яких чотири майстри спорту міжнародного класу. Сітка, до якої потрапив мій син, була, як кажуть, “по зубах”. А завдання у нас завжди одне — перемогти.
— Розкажіть, будь ласка, детальніше про виступ у Харкові провідного хмельницького боксера.
— У першому поєдинку Денис мав битися з одеситом. Але той чомусь не вийшов у ринг. У другому бою хмельничанину протистояв майстер спорту Денис Татарчук із Харкова. Рідні стіни не допомогли місцевому спортсмену. Денис переважав опонента, двічі відправляв харків’янина у нокдаун, і в підсумку переміг — 14:1. У півфіналі Дениса очікував майстер спорту міжнародного класу Олександр Стрецький із Дніпропетровська. Це — досвідчений боєць, призер Кубка світу, учасник Олімпійських ігор-2008 у Пекіні. До цього син тричі зустрічався з дніпропетровцем і завжди перемагав. Цього разу Стрецький обрав таку тактику бою, щоб не дати Денису виявити свої кращі якості. В підсумку поєдинок вийшов складний, нервовий і після трьох раундів рахунок був 2:2. Тоді переможця стали визначати за новою системою підрахунку, яка введена нещодавно. В підсумку перемога була на нашому боці.
— Як виглядав фінальний бій першості?
— Денис зустрівся з майстром спорту міжнародного класу Тарасом Шелестюком із Сум — володарем Кубка Європи, призером чемпіонату Європи, класним, досвідченим боксером. Раніше Денис двічі програвав Шелестюку і лише раз перемагав. У боксерських колах України вже вивчили манеру ведення бою Дениса, як неординарного, гостроатакуючого спортсмена. Відповідно й тренери Шелестюка налаштували свого підопічного: стримувати атаки хмельничанина, гостро контратакувати. У першому раунді Денис мав перевагу в один удар. Після відпочинку син десь захопився атаками, може, хотів пошвидше набрати балів. Але пропустив контратаки і перед третім раундом вже поступався — 1:2. Пролог бою був драматичним. Сумчанин наніс влучний удар, але Денис зміг скоротити рахунок — 2:3. Здавалося, ось-ось він переламає хід двобою, бо спіймав справжній кураж. Але синові просто не вистачило часу, тому в підсумку — срібна медаль чемпіонату.
— До речі, як ви, як батько, витримуєте, спостерігаючи за ударами в бік сина, коли вони досягають мети?
— Я сам довго займався боксом, виступав на міжнародному рівні, був призером чемпіонату СНД 1992 року. Хотів, щоб мій син теж займався цим видом спорту. Вдячний Анатолію Чумакову, який тренував мене й досі тренує Дениса. Щодо почуттів, то важче мамі й бабусі, бо й вони інколи проглядають поєдинки за його участю. Я, звичайно, також хвилююся і не бажаю комусь відчути те, що доводиться відчувати мені, коли суперники наносять удари синові. З іншого боку, коли Денис виступає у ринзі, я бачу своє продовження, продовження своєї справи. Тому маємо сімейну мрію: щоб він завоював ліцензію на Олімпіаду в Лондоні, став заслуженим майстром спорту. Взагалі хочу, щоб син став гідною людиною.
— Які найближчі плани Дениса?
— Уже в травні у Херсоні відбудеться турнір, за підсумками якого тренери чоловічої збірної України затвердять її остаточний склад, який у червні відстоюватиме спортивну честь держави на чемпіонаті Європи у Туреччині. Тому в ці місяці багато працюватимемо, будемо виправляти недоліки. Прагнутимемо, щоб бокс у виконанні сина виглядав бездоганним.
— Дякую за розмову.
Розмовляв Віктор Котов
На фото: Дмитро та Денис Лазарєви
Фото автора