Невдовзі виповниться 25 років з дня чорнобильської катастрофи. Нині її наслідки обраховують у мільярдних сумах, тисячах гектарів втрачених земель і лісів, сотнях тисяч померлих та в мільйонах постраждалих людей. Але не існує одиниці виміру людських страждань. Кажуть, що час лікує і, мовляв, нині біль у душах постраждалих людей стих, а їхні моральні рани загоїлися. Чверть століття тому учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ціною власного життя і здоров’я стали на захист Вітчизни та країн Європи від ядерної катастрофи. На жаль, страшні події 1986 року не залишилися в минулому остаточно. Їх згубні наслідки ще довгий час будуть відчутні для багатьох з нас. А сьогодні люди, які врятували світ, просять порятунку у держави, для якої стали обузою. У героїв вчорашніх днів сьогодні прав не більше, ніж у звичайних людей. Прийнятий по гарячих слідах Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає багаточисельні соціальні гарантії для ліквідаторів аварії на ЧАЕС і постраждалих. Серед гарантій — забезпечення житлом, гідні пенсії, виплати по інвалідності, безкоштовне стаціонарне лікування, отримання ліків за пільговими рецептами, санаторно-курортне лікування, пільги при вступі у навчальні заклади тощо. Але з кожним роком цей список скорочується. У державній політиці щодо чорнобильців сьогодні більше декларативності, ніж реального бажання вникнути у їхні проблеми.
Невдовзі виповниться 25 років з дня чорнобильської катастрофи. Нині її наслідки обраховують у мільярдних сумах, тисячах гектарів втрачених земель і лісів, сотнях тисяч померлих та в мільйонах постраждалих людей. Але не існує одиниці виміру людських страждань. Кажуть, що час лікує і, мовляв, нині біль у душах постраждалих людей стих, а їхні моральні рани загоїлися. Чверть століття тому учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ціною власного життя і здоров’я стали на захист Вітчизни та країн Європи від ядерної катастрофи. На жаль, страшні події 1986 року не залишилися в минулому остаточно. Їх згубні наслідки ще довгий час будуть відчутні для багатьох з нас. А сьогодні люди, які врятували світ, просять порятунку у держави, для якої стали обузою. У героїв вчорашніх днів сьогодні прав не більше, ніж у звичайних людей. Прийнятий по гарячих слідах Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачає багаточисельні соціальні гарантії для ліквідаторів аварії на ЧАЕС і постраждалих. Серед гарантій — забезпечення житлом, гідні пенсії, виплати по інвалідності, безкоштовне стаціонарне лікування, отримання ліків за пільговими рецептами, санаторно-курортне лікування, пільги при вступі у навчальні заклади тощо. Але з кожним роком цей список скорочується. У державній політиці щодо чорнобильців сьогодні більше декларативності, ніж реального бажання вникнути у їхні проблеми.
За період з моменту аварії в області забезпечено житлом до тисячі сімей, постраждалих внаслідок катастрофи, зокрема у 2005-2010 роках за рахунок коштів бюджетної програми “Забезпечення житлом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” надано 39 квартир. Житла потребують ще 840 сімей зазначеної категорії. При щорічному виділенні коштів на придбання 5-6 квартир не складно підрахувати, що остання сім’я зможе отримати житло через 100 років. За 25 років ми отримали лише одну квартиру, побудовану за кошти місцевого бюджету. Хоча влада повинна щорічно виділяти 15% житла від усього прийнятого в експлуатацію.
Обурює, що чим далі ми від тих подій, тим менша увага з боку влади до постраждалих від чорнобильської аварії. Більш того, коли динамічно зростає кількість онкохворих, підвищується рівень інвалідизації чорнобильців, прогресує захворювання на рак щитоподібної залози у дітей, права та допомога постраждалим знизилися до мінімуму. Сьогодні безкоштовну медичну допомогу чорнобильцям значно скорочено, в той час, коли ліки, медпроцедури стали дорожчими.
Ще одне болюче питання — санаторно-курортне лікування. На щорічне безкоштовне оздоровлення мають право всі чорнобильці, але путівок виділяється одна на сотню чорнобильців. Крім того, за цими путівками люди змушені їхати у Полтавську, Харківську, Київську, Волинську та інші області в санаторії, які за рівнем надання допомоги та умов проживання значно нижчі, ніж наші Сатанів і Маків. Останні роки закупівлею путівок займається Міністерство праці і соціальної політики. А було б ефективніше, якби такі повноваження були передані в регіони — місцевим органам влади.
Гострим залишається питання пенсійного забезпечення чорнобильців. Чи можна рахувати достатню пенсію ліквідатора-інваліда першої групи, який постійно потребує лікування, в розмірі 1000-1200 грн. (а то і менше)? Ми змушені терпіти принизливу тяганину у судах, щоб відстояти законні права на відповідний розмір пенсії, визначений Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Конституційний суд рішенням від 8 вересня 2009 року визнав незаконним встановлення розмірів пенсії інвалідам Чорнобиля Кабміном, що суперечить Закону. Пенсійний фонд повинен виплачувати пенсії інвалідам Чорнобиля в розмірі, встановленому Законом, а не постановою Кабміну №836 від 26.07.1996 року. Свої законні права люди змушені відстоювати у судах. У Пенсійному фонді кажуть, що закон не порушують, бо нараховують пенсії згідно з коштами, закладеними у бюджеті. І навіть якщо суд виніс рішення на користь інваліда-чорнобильця, то це ще не означає, що відповідний перерахунок пенсії буде зроблено. Тому судова тяганина продовжується. Нам набридло це безчинство. Для порівняння скажу, що коли державні службовці йдуть на пенсію й отримують її в значно більших розмірах, то їм судитись непотрібно, для них кошти закладаються у бюджеті. А це відбувається через безвідповідальне ставлення до процесу виплати пенсій з боку уряду і Верховної Ради. Кабмін, зокрема, самовільно запровадив податок для всіх інвалідів, які мають у власному користуванні транспортні засоби.
Ситуація, яка склалася, не зрозуміла. Якщо уряд самовільно відміняє статті Закону України і постановами запроваджує інший порядок, якщо повноту і виплату пенсій вирішують на свій розсуд Пенсійний фонд і суди, то мабуть, одна із гілок влади зайва.
Чашу терпіння переповнив законопроект, який уряд подав до Верховної Ради “Про гарантії держави щодо виконання рішення суду” №7562 від 14.01.2011 року, який фактично знищує пільги, пенсії і компенсації чорнобильців. Аби не допустити прийняття антигуманного законопроекту, Всеукраїнська громадська організація інвалідів “Союз Чорнобиль України” нещодавно провела всеукраїнську акцію протесту біля стін Верховної Ради України та всіх обласних державних адміністрацій. Така акція протесту відбулася і під стінами Хмельницької облдержадміністрації. Добре усвідомлюємо, що подібні протести — не вихід, коли ці проблеми можна вирішити на найвищих владних рівнях. Але іншого шляху нині не видно, бо чаша терпіння чорнобильців і так переповнена.
В.Лукіянчук, голова Хмельницької міської організації Всеукраїнської громадської організації інвалідів “Союз Чорнобиль України”