Як це не дивно, але європейська житниця і у перспективі світова годувальниця — Україна і сама, не помічаючи цього, може зіткнутися з неочікуваною проблемою — продовольчою залежністю. Парадоксально, але “українське” на упаковці багатьох харчових продуктів далеко не завжди означає “вітчизняне”.
Як це не дивно, але європейська житниця і у перспективі світова годувальниця — Україна і сама, не помічаючи цього, може зіткнутися з неочікуваною проблемою — продовольчою залежністю. Парадоксально, але “українське” на упаковці багатьох харчових продуктів далеко не завжди означає “вітчизняне”.
Чи всі з нас знають, що, наприклад, знаменитий бренд “Чумак” є українським лише за назвою? Насправді виробником і власником відомого сімейства кетчупів, соусів і томатних паст є група компаній Dragon Capital та East Capital Bering Ukraine Fund. Її штаб-квартира знаходиться далеко за межами нашої країни — у штаті Нью-Йорк. Там же у США зареєстрована фірма Bunge, яка виробляє українські олію і майонез “Олейна”.
Якщо хтось ще пам’ятає смак цукерок і шоколаду нашої кондитерської фабрики, котрі були надзвичайно популярними у Москві та Ленінграді й займали певну нішу в Україні, то нині цю та багато інших ніш вітчизняного солодкого ринку захопив концерн Kraft Foods. Його продукція це “Корона”, “Люкс”, “Мілка”, Carte Noire, “Якобс”, “Естрелла”, шоколадна фабрика “Україна”(!) та деякі інші вироби з кави та чіпсів.
Потужні молочні комбінати Миколаєва і Павлограда експлуатує французька компанія Lactalis Group. Її бренди: President, “Фанні”, “Лактонія”, “Білосвіт”, “Дольче President”, Societe. У Хмельницькому ця продукція досить поширена.
Для любителів соків марки “Садочок” варто сказати, що це виробництво американських концернів Pepsi: Pepsi Americas і Pepsi Co. Їм же належить і 100% акцій фірми “Сандора”. Нині майже половину продажу соків, нектарів і напоїв в Україні займають ці заокеанські велетні. А ще чай Lipton і чіпси Lay’s.
Хто не забув передвиборчі баталії минулого десятиліття, має пам’ятати гасло: “Хто не п’є пиво “Оболонь”, той зраджує Україну!”. Виявляється, це була не просто піар-акція Народного Руху чи “Нашої України”. Тим, кому вона не подобається, слід поцікавитися, хто стоїть за такими торговими марками, як “Славутич”, “Львівське”, “Арсенал”, “Хмільне”, “Квас Тарас”. Це відомий концерн Carlsberg, якому нині належить 22% українського ринку хмільних напоїв. Ще більший сегмент цього ринку захопила компанія SUN InBev Ukraine з групи Anheuser-Busch InBev — 40%. Остання є власником трьох найбільших пивоварних заводів України у Чернігові, Харкові та Миколаєві, які випускають пиво “Чернігівське”, “Рогань” і “Янтар”.
Усі названі групи компаній, які поступово і міцно захоплюють наш внутрішній ринок, є транснаціональними, але за обов’язковою та провідною участю концернів США. Звичайно, з одного боку, приємно, що ці велетні вклали в економіку України мільярдні інвестиції й забезпечили тисячі робочих місць. Але, з іншого, вони ж диктують ціни на нашому ринку і встановлюють на ньому свої правила гри. За ними, наприклад, на Київщині та Одещині літр молока в магазинах коштує 7-8 гривень, а селяни-постачальники одержують за здане молоко 1,5-1,7 гривні за той же літр. Торік у торговельній мережі України молочні продукти подорожчали на 22-50%, а кондитерські вироби і пиво — на 22%. Якщо хтось вважає, що це сталося природним шляхом, глибоко помиляється. Щодо цього варто згадати продаж “Криворіжсталі” індійському концерну Mittal. Невдовзі після цього вітчизняним машинобудівникам стало дешевше купувати метал за кордоном. Утім зростання цін, хоча й болюче для більшості з нас, не є загрозою національній безпеці такою, як втрата свого внутрішнього ринку.
Хмельниччина поки що значною мірою позбавлена такої залежності у продовольстві, як Херсонщина, Миколаївщина чи Одещина і Крим, де транснаціональні компанії стали вже фактичними володарями цілих сегментів ринку. Продукція Хмельницької маслосирбази, молокопереробних заводів у Деражні та Віньківцях, ВАТ “Хмельпиво” та інших підприємств бренду “українське” відповідає повністю. І цю відповідність варто зберегти й надалі.
Володимир Разуваєв, за матеріалами вітчизняного ЗМІ