У понеділок світ відзначив свято, яке є втіхою і для дорослих, і для дітей, — Міжнародний день лялькаря. Певно, кожному з дитинства знайомі вистави, де замість акторів на сцені оживають ляльки. Але нечасто ми замислюємося над тим, скільки праці театральної трупи вкладено у підготовку цікавої постановки. Саме для того, щоб оцінити труд лялькарів, віддячити їм за радість подарованих казок, виникло це свято. Детальніше про День лялькаря, а також про особливості підготовки до нього обласного академічного театру наша розмова з його директоркою Аллою ПУНДІК. У понеділок світ відзначив свято, яке є втіхою і для дорослих, і для дітей, — Міжнародний день лялькаря. Певно, кожному з дитинства знайомі вистави, де замість акторів на сцені оживають ляльки. Але нечасто ми замислюємося над тим, скільки праці театральної трупи вкладено у підготовку цікавої постановки. Саме для того, щоб оцінити труд лялькарів, віддячити їм за радість подарованих казок, виникло це свято. Детальніше про День лялькаря, а також про особливості підготовки до нього обласного академічного театру наша розмова з його директоркою Аллою ПУНДІК.
— Алло Казимирівно, про День лялькаря мало відомо пересічним мешканцям міста, поділіться вашими знаннями про нього.
— Ідея відзначити в усьому світі Міжнародний день лялькаря прийшла відомому діячеві лялькового театру іранцю Джівада Золфагаріхо. У 2000 році на 18-му конгресі УНІМА в Магдебурзі він виніс цю пропозицію на обговорення. Але тоді питання щодо місця і часу проведення свята так і не було вирішене. Тільки через два роки на засіданні Міжнародної Ради УНІМА дата святкування була визначена. Традицію свята лялькарів світу відкрив день 21 березня 2003 року. Головні завдання свята: об’єднання лялькарів у дружну сім’ю та пропаганда лялькового мистецтва.
— Які театри країни і світу стали вашими побратимами?
— Їздимо на гастролі до різних куточків України, за кордон. У нас працює система обміну виставами. Показуємо свій репертуар певному місту, а його театральна трупа приїздить до нашого. Так, нещодавно в рамках підготовки до Дня лялькаря ми їздили на обмінні гастролі до Тернополя з виставою “Стійкий олов’яний солдатик”. Тісно контактуємо і з вінницьким ляльковим театром, туди збираємося на гастролі вже 2 квітня. Після нещодавнього проведення міжнародного фестивалю на базі нашого мистецького закладу нам запропонували співпрацю кращі театри Росії та України. Нас запросили у 2012 році на театральний фестиваль у Туркменістані.
— Як пройшло свято лялькаря у нашому театрі?
— Цього року до Дня лялькаря готувались особливо старанно, приурочили йому кілька яскравих сюрпризів. Виставу “Карлик Ніс” ми подарували 21 березня дітям-сиротам міста. Хотілося потішити діток і долучити до лялькового мистецтва. Після перегляду вистави провели для дітей цікаву екскурсію театром. Спеціально організували виставку ляльок, до кожного з наших неживих акторів малеча змогла доторкнутися, навіть спробувати ним покерувати.
— Гарна забава для дітей відбулась у вас і напередодні свята.
— Щоразу після вистави діти залишають свої враження від перегляду на папері, таких малюнків у нас є два великих альбоми. У картинах юних художників — щирість, безпосередність, оптимізм. Деякі з них вражають високим рівнем виконання. Тож 20 березня ми провели виставку дитячих творів. Кращі роботи 12 дітей вирішили нагородити гарними призами, зокрема запрошеннями на безкоштовний перегляд вистав (на фото).
— Як ще залучаєте дітей до лялькового театру?
— Нині плануємо організувати театральну студію, де навчатимемо дітей своєму ремеслу. У нас, на мій погляд, унікальний творчий склад — 12 провідних майстрів сцени. Це люди, яким є про що сказати іншим, які можуть підготувати собі гідну зміну молодих, тим більше, що в нашому місті є чимало талановитих дітей. У перспективі після закінчення нашої студії, у яку запрошуватимемо юнь з 14 років, молодь змогла б працювати у театрі, навчаючись заочно у мистецьких вузах. Хотілося б залучити до цього проекту і майстрів з інших міст, котрі б допомагали молоді ставати на ноги у лялькарстві. Навчання у студії має відкритися з новим навчальним сезоном.
— З яким репертуаром ви прийшли до відзначення професійного свята?
— Минулого року відбулася прем’єра вистави “Солом’яний бичок”, яку поставив запрошений режисер Руслан Нєупокоєв. Вистава побудована на обрядових традиціях та піснях, де наші актори співають. Вона дуже гарно сприймається глядачами різного віку. До ювілею театру підготували виставу “Любов до трьох апельсинів”, нині плануємо її скоротити, щоб наблизити до юного глядача. Були у нас й інші прем’єри, які відвідувачі гарно сприйняли. Проводилися святкові програми для школярів. Новорічне свято у ляльковому театрі називають одним із найтепліших і найцікавіших у місті.
Щоб і надалі наш репертуар був різноманітним і насиченим професійними виставами, 21 березня я оголосила конкурс на кращий концертний номер. Ці творчі змагання проходитимуть серед творчих працівників нашого колективу. Наш репертуар нині різноманітний, але ще мріємо про вистави для дорослого глядача.
— Чи популярний нині ляльковий театр у нашому місті?
— Зважаючи на кількість відвідувачів за минулий рік, а саме 68300 осіб, можу з упевненістю сказати, що наше мистецтво люблять.
— На носі Міжнародний день театру, чим здивуєте?
— Плануємо показати 26 і 27 березня прем’єрну виставу за мотивами казки “Колобок”. Її готує наш головний режисер Сергій Брижань.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ