Світ, ім’я якого — Любов
Чергові нескінченні новорічні канікули в цьому році були особливо довгими. Я, в приступі жалю до своєї нещасної самотньої долі, відмовилася від поїздки з друзями і… Читати далі
Залиште місце для новорічної казки
У вікно заглядав промерзлий вечір, схожий на хлопчиська, який загубив рукавиці і тепер тулить задубілі руки до теплої від її подиху шиби. Нечутними кроками ступало… Читати далі
Ми ще поборемося, татку
Мій 14-річний син дуже схожий на свого діда, якого ніколи не бачив. Я була переконана, що ніколи не прощу батька за те, що кинув нас… Читати далі
Повія
(Закінчення. Початок у №34) — Вимкнути? — спитав. — Ні-ні, хай грає. Люблю цю пісню, — втомлено мовила. — Я теж, — відповів. Пісню змінила… Читати далі
Повія
Сьогодні Поліна не ночувала вдома. Микола кричить, аж піниться. У гніві навіть вдарив дружину, з усього розмаху. Хай! Хай б’є! Може, йому від цього полегшає.… Читати далі
Син Павла
Серед однокласників, як виявилося з роками, Павло став найуспішнішим. У школі чомусь вважалося, що цей довгов’язий білявий хлопець з голубими й чистими очима ні на… Читати далі
Любов зла…
Приміським потягом Катя вже другий рік добиралася до райцентру. Там, за 40 кілометрів від Києва, вона знайшла роботу після педінституту. За цей час вона знала… Читати далі
Моя мама блакитної крові
Мені зараз тридцять, я виховує доньку і, як доросла жінка, відчуваю, як було мамі, коли батько покинув сім’ю. Хоча й до тата претензій не маю,… Читати далі