Про проблеми малого бізнесу, зокрема у Хмельницькому, розмова нашого кореспондента з Юрієм Яриною, виконавчим директором ринку “Оптовик”.
Про проблеми малого бізнесу, зокрема у Хмельницькому, розмова нашого кореспондента з Юрієм Яриною, виконавчим директором ринку “Оптовик”.
— Не секрет, Юрію Віталійовичу, що останнім часом прибутки підприємців на наших ринках знизилися. Як пояснити цю ситуацію?
— Перш за все це зумовлено тим, що покупці вже менше купують товар у зв’язку зі зменшенням потоку підприємців-оптовиків, які до нас їдзили з різних регіонів, а також з Білорусі. Умови в магазинах комфортніші для клієнтів, хоча продукція практично та ж, що й у нас, тільки дорожча. А ще в нинішні скрутні часи покупці елементарно економлять на новому одязі та взутті.
Нашим підприємцям дуже дошкуляє пенсійна і податкова реформи, маємо проблеми з митницею. Тож не дивно, що підприємці здають патенти, шукають роботу поза ринком чи стають безробітними. В результаті наростає загальна соціальна напруга у їх родинах, загалом у країні.
— Нещодавно ви брали участь у засіданні “круглого столу” на тему: “Зелена книга малого бізнесу”. Що скажете стосовно цього проекту?
— У ньому закладена ідея стабілізації й розвитку малого бізнесу. Адже необхідно шукати способи для його підтримки, нові мотивації розвитку.
— Ви є співкерівником ринку. Розкажіть передісторію створення “Оптовика” і взагалі яким бачиться майбутнє хмельницьких ринків?
— Починалось у нас все з болота, на якому тепер побудовані ринки “Бартер-сервіс”, “МПФ Союз”, “Імпульс Світ”, “Оптовик”. Будівництво нашого ринку тривало з 2003 до 2006 року у дуже важких умовах, про що не менше може повідати наш директор Олександр Василишин. Та ми мали свою стратегію. Спочатку потрібно було вкласти кошти для освоєння майданчиків. Річ у тім, що цією територією протікає річка Плоска, яку потрібно було пустити по трубах. На перших порах ринок був “мертвим”, тож ми побудували приміщення, які планували використовувати під склади чи навіть гаражі для автомобілів. Проте ринок невдовзі запрацював, тут стварені гарні умови для роботи, проведене світло, підприємці працюють у теплі, вдало розміщений кожен міні-магазинчик. Щодо спеціалізації ринку, то виникла ідея наслідувати принцип “тисячі і однієї дрібниці”, для продажу різноманітної продукції для домівки — від каструль до килимів. І з цим ми не прогадали. Можемо запропонувати широкий асортимент як для оптовиків, так і для пересічних покупців.
Щодо хмельницьких ринків загалом, то впевнений, що у них є майбутнє, всі проблеми можна вирішити, і дуже добре, що міська влада йде нам у цьому назустріч. Є можливість розширити ринок за рахунок незадіяної території, що дозволить створити нові робочі місця. Та тут усе залежить, в основному, від законодавства. Не зважаючи на всі негаразди, в “Асоціації Хмельницьких ринків” налагоджені хороші взаємини з міською владою. Тож і далі будемо боротися за права наших підприємців і малого бізнесу.
— Проте добре відомо, що однією з основних проблем, яка постала перед “Оптовиком” та його сусідами, було автосполучення з вами?
— Коли на болоті почали освоюватися ринки, то підприємці заручилися підтримкою народного депутата Олега Лукашука, який допоміг побудувати додатковий заїзд на ринок. Колишній мер Микола Приступа дав добро на будівництво дороги з Львівського шосе через Фельдштинський проїзд. Ця дорога забезпечила еваковиїзд і помітно оживила роботу наших ринків. Коли “Укрзалізниця” надала необхідний дозвіл, “Явір-транс” почав відсипати дорогу і побудував шлях до ринку “Імпульс Світ”, а далі вже побудувати дорогу допомогла мерія. Але і це ще не вся робота, яку б хотілося зробити для ринків та безпосередньо для Хмельницького. Серед перспективних завдань бачу спорудження мосту та підземного переходу, аби розвантажити велике скупчення автомобілів, постійні затори, тому хотілося б пустити транспорт ще й новою дорогою. У генеральному плані міста, як відомо, є проект побудови мосту. Розуміє цю проблему і міський голова Сергій Мельник. Ми надіслали до керівництва міста й області ряд пропозицій з проханням побудувати тут тунель. Гостро нині стоїть питання будівництва трансформаторної підстанції для ринків, на що вже міська рада у 2010 році виділила мільйон гривень, проте це будівництво чомусь досі не здійснено. Ми ж запропонували для початку тут побудувати пішохідний перехід.
— Разом з тим наш Хмельницький, найперше, через діяльність ринків асоціюється з містом багатих людей.
— Підприємці — це єдина соціальна верства нашої країни, яка нічого не просить, а тільки дає. Вони працюють, по суті, без лікарняних, без відпускних, без дотацій, без жодних пільг. І сплачують ще відповідні внески державі, незалежно від того працюють вони чи ні. В той же час вони не надто захищені самою державою, що досить чітко розписано у згаданій “Зеленій книзі малого бізнесу України”. Не дивно, що нині малий бізнес знаходиться у кризовій ситуації. Важливо, аби нам не заважали, тоді можна буде говорити про перспективи малого бізнесу. У хмельницьких підприємців є бізнесова жилка, вони можуть “крутитися”, намагаються самореалізуватися. Йдуть на ринок, знаючи, що нема торгів, навіть заради спілкування, в надії, що, може, хтось щось і купить. Вони ж з держави грошей не беруть, адже власним коштом розпочали свій маленький бізнес. Але якщо на них тиснути далі, то вони можуть і покинути підприємницьку справу або підуть у “тінь”. Але якою ціною для держави це обернеться? Що потім робити з такою величезною кількістю безробітних?
— Що ж, це питання, Юрію Віталійовичу, ми адресуємо разом з вами вже нашій владі на усіх рівнях, чи не так?
— Згоден.
— Спілкуємося з вами напередодні 8 Березня, що вам хотілося б побажати жінкам у цей день?
— Безперечно, краси, здоров’я, любові і натхнення. Особливо хочу поздоровити усіх жінок-підприємців, котрі працюють на наших ринках. Наполегливості і витримки, вам, дорогі наші, сімейного тепла, затишку і, звичайно, добробуту.
Розмовляла Лілія Ковальчук