Аби повністю розвинути таланти дитини, лише навчальної програми загальноосвітньої школи замало. Для різностороннього розвитку юних хмельничан діють заклади позашкільної освіти. Одним із найдавніших та найавторитетніших є дитяча музична школа №1 ім. М.Мозгового, де майже 80 літ виховують з дитинства музичну еліту. Вже 14 років її очолює людина з багатим музичним та викладацьким досвідом Микола БУХТА. Про особливості навчального закладу та його значення для мистецького виховання молоді наша розмова.
Аби повністю розвинути таланти дитини, лише навчальної програми загальноосвітньої школи замало. Для різностороннього розвитку юних хмельничан діють заклади позашкільної освіти. Одним із найдавніших та найавторитетніших є дитяча музична школа №1 ім. М.Мозгового, де майже 80 літ виховують з дитинства музичну еліту. Вже 14 років її очолює людина з багатим музичним та викладацьким досвідом Микола БУХТА. Про особливості навчального закладу та його значення для мистецького виховання молоді наша розмова.
— Пане Миколо, чим особливий ваш навчальний заклад?
— Хмельницька дитяча музична школа №1 академічного напрямку, таких більше немає у місті. Прагнемо не тільки навчити дитину грі на інструментах чи співі, а й виховати естетичний музичний смак, зберегти й прищепити народні, класичні музичні традиції і разом з тим іти в ногу з часом.
Крім того, наша музична школа найстарша у місті і друга за віком у краї після музичної школи імені Ганіцького у Кам’янці-Подільському, якій майже 100 років. Ми своє 80-річчя святкуватимемо наступного року.
— Чого нині можуть навчитися діти у вашій школі?
— Грі на всіх струнно-смичкових інструментах (скрипка, віолончель та інші), духових (мідних та дерев’яних), народних струнних, клавішних. Минулого року відкрили єдиний у місті клас цимбал. Є у школі відділи хорового співу академічного та естрадного напрямків.
— З якого віку дитина може навчатися у музичній школі?
— Залежить від специфіки інструменту. Наприклад, у класі скрипки потрібно навчатися вже з 6-7 років, навіть з 5, якщо батьки хочуть виховати професійного музиканта. Краще приводити дитину у ранньому віці, коли у неї ще формується рука для гри на інструментах. Максимальний вік, з якого беремо дітей у музичну школу, — 9 років.
Навчаються у нас діти за шести- і восьмирічною програмами.
Але є учні, які вступають до навчального закладу з 12 років і старші. Такі не освоюють повну програму, а лише гру на одному інструменті (найчастіше гітара) чи спів. Вони відвідують школу один раз на тиждень, решта учнів — мінімум тричі.
— Навчання у школі вистачає чи потрібно займатися вдома?
— Мінімум рік учень може не мати власного інструмента, пізніше без занять удома навчання буде майже неможливим. Про власний інструмент краще подбати заздалегідь, особливо, якщо учень планує продовжити навчання у музичному училищі, консерваторії… Вдома на власному інструменті слід займатися до двох годин на день.
— Чи існує конкурс на вступ до музичної школи?
— Порівняно з минулими роками він зменшився. Якщо раніше на одне місце, наприклад, на фортепіано хотіли вступати п’ятеро-шестеро дітей, а на баян троє-четверо, то нині лише одна-дві дитини.
У школу приймаємо майже усіх, бо в кожної (звісно, якщо немає фізичних вад) дитини можна розвинути слух, відчуття ритму.
— У славному навчальному закладі мають бути гарні викладачі, розкажіть трохи про них.
— Пишаємось усіма викладачами, їх є аж 71, усім батьки довіряють, поважають. А професійний рівень засвідчують відзнаки й нагороди. Так, 11 викладачів мають звання старший викладач, двоє нагороджені грамотами Верховної Ради України за заслуги перед українським народом — викладач класу акордеона Людмила Цуркан та лауреат міської премії імені Богдана Хмельницького, обласної премії імені Владислава Заремби Наталя Бухта.
— Чимало колективів, яких виховала школа, знає не тільки місто.
— Так, пишаємося викладацьким ансамблем народної музики, якому майже 30 років, “Кобзарі”, учнівськими колективами, які діють у нас у кожному навчальному відділі. Відомий не тільки у місті лауреат міжнародних та всеукраїнських конкурсів, володар гран-прі наш хор “Подільські солов’ї” (на фото). У відділі народних інструментів сформувався гарний квартет акордеоністів — теж лауреат всеукраїнських конкурсів. Наші ансамбль народних інструментів, оркестр неповторні.
— Ким пишаєтеся зі своїх випускників?
— Уся Європа, напевно, знає лауреата міжнародних премій Андрія Бєлова. Україна шанує колишнього учня нашої школи — професора Національної музичної академії Анатолія Молотая. Випускниками школи №1 є доцент Національної музичної академії, композитор, блискуча піаністка Ірина Олексійчук, концертмейстер обласного симфонічного оркестру, заслужена артистка України Валентина Щур та багато інших.
— На кого з нинішніх ваших учнів може рівнятися решта?
— Таких є багато. Нині у школі навчаються 603 учні, з них минулорічними лауреатами міжнародних конкурсів стали 36. 60 повернулися з перемогою з обласних змагань, 17 — з всеукраїнських.
Серед лауреатів міжнародних конкурсів — Дмитро Терещенко, Павло Матущак, Таїсія Куцяк, Михайло Матущак.
— Кращі учні музичної школи, переможці конкурсів можуть вступати до музичного училища ім. В.Заремби поза конкурсом?
— Так, щороку маємо до 20 відмінників, які вступають у музучилище без іспитів, а ще на факультет мистецтв гуманітарно-педагогічної академії.
— Де, крім шкільної сцени та різного рівня конкурсів, виступаєте?
— Беремо участь майже в усіх мистецьких заходах міста й області. За рамки школи виходимо на звітному концерті “Подільських солов’їв”, який відбувається в органному залі обласної філармонії. Взагалі з філармонією тісно співпрацюємо, маємо абонементи на концерти.
Один із кращих останніх концертів відбувся до Дня музики 1 жовтня.
— За кордон на гастролі їздите?
— Нещодавно наш хор побував на фестивалі у Литві, виступали за кордоном і наші домбристи, акордіоністи.
Раніше тісно співпрацювали з музичною школою спорідненого литовського міста Шяуляй. На жаль, поки через складні обставини в країні ця співпраця пригасла, але в майбутньому сподіваємося на її відродження.
— Випускники музичних шкіл, училищ можуть без проблем працевлаштуватися у нашому місті?
— Звісно, культура — не пріоритетна сфера, але хороші професійні музиканти потрібні завжди.
— Що нині найбільше турбує навчальний заклад?
— Напевно, брак нових інструментів. Нещодавно ми придбали кілька нових, а от на оновлення фортепіано коштів, на жаль, поки не вистачає.
А ще плануємо реконструкцію під класи мансардного приміщення. Сподіваємося, робота над цим пожвавішає до нашого ювілею. Приміщення на Проскурівській школа отримала ще у 1975 році, тому його оновлення необхідне.
— Гарний навчальний заклад довіряють гарному керівнику. Розкажіть трохи про себе.
— За фахом — хоровий диригент, працював на різних посадах. Починав кар’єру з артиста ансамблю пісні і танцю “Подолянка” в обласній філармонії (нині — “Козаки Поділля” — авт.), працював в апараті обласного управління культури, в обласному муздрамтеатрі. У музичній школі працюю з 1991 року, спершу був викладачем, а останніх 14 років — керівником навчального закладу. Головна моя мета — зберегти традиції й авторитет школи, готувати гарних учнів.
— Дякую за розмову.
Ірина САЛІЙ
Фото з архіву редакції