Чи здатна звичайна брошка, якою безтурботна юна панночка, гімназистка, прикрашала свою сукню, перевернути життя не однієї пристойної містечкової сім’ї, переплутати всі життєві і сімейні колізії, розбурхати безліч пікантних подробиць і таємниць не лише однієї чи двох сімей, а й «нрав і права» старого Проскурова?
Цей справжнісінький ретродетектив під силу лише письменницькій фантазії, котра здатна реанімувати події столітньої давнини, йти припорощеними пилом часу слідами історії. Саме такі часові мітки нового ретророману хмельницької письменниці Ольги Саліпи “Брошка гімназистки”, який невдовзі вийде друком і стане другою художньою книгою авторки про давній Проскурів. Минулого року Ольга презентувала свій перший ретророман “Будинок на Аптекарській”. Загалом у цій серії буде мінімум 5 книг, як зазначає письменниця.
Сюжетом нової авторка привертає увагу до історичних будівель, яких уже нема на мапі міста, зокрема, це проскурівські заклади освіти, згадки про які містяться лише в архівних документах, з якими працювала письменниця. Але сучасному читачеві, звісно, цікава не лише стара архітектура, а й звичаї й уклад, побут, суспільний стан містян. Авторка й показує це крізь призму життя головної героїні. “Брошка гімназистки” розповідає про освіту початку 20 століття і два навчальні заклади міста — приватний пансіонат Наталії Харюзової, що потім став гімназією, й Олексіївське реальне училище. Дія роману відбувається у 1905 році у Проскурові, а деякі події переносять читача в Одесу і навіть у Бразилію.
Ольга Саліпа зазначає: “Освіта початку 20 століття давно була мені цікава. Особливо – жіноча. Та й різниця між чоловічою і жіночою освітою у той час була помітною. Тому головні події мого роману відбуваються саме у цих двох навчальних закладах міста. У Хмельницькому обласному державному архіві збереглися документи реального училища, я мала змогу їх побачити і відчути ту епоху. Здебільшого це звіти і листи, адресовані училищу Київським учбовим округом. На жаль, документів, що стосуються гімназії Харюзової тих часів, не збереглося. Але дані про заклад є у книгах Київського учбового округу, там ми бачимо перелік предметів і навіть прізвища вчителів”.
Роман познайомить читачів з, можливо, досі невідомою їм історією Хмельницього. Адже деякі події, відображені у творі, справді відбувалися. Його героями стали реальні особи, які жили в Проскурові у той час: директорка гімназії Наталія Харюзова, директор Олексіївського училища Берученко-Мусієнко, художник В’ячеслав Розвадовський, низка епізодичних персонажів. “З одного боку, сюжет твору вигаданий, але він складається з багатьох подій, які справді відбувалися, — продовжує розповідати авторка. — Загалом твір не є відтворенням реальної історії, але якщо розглядати окремо персонажів, часове тло тощо – то все це відбувалося насправді, правда, інколи не з тими людьми, яким я це “приписую”. У кінці книги я детально пояснила читачу, що у цій історії відбувалося насправді, а що — вигадка”.
У “Брошці гімназистки” читачі можуть впізнати місцевість поблизу вулиць Гагаріна (тодішня вулиця Старобульварна), Кам’янецької, центр міста з його будинками. Деякі локації Ольга Саліпа до виходу роману тримає в таємниці, щоб не розкрити інтригу і розгадку сюжету. Роман порушує проблеми доступу до освіти і тогочасної жіночої освіти загалом. Твір розповідає і про жорстоку політику тих років, людей-пристосуванців, які отримують вигоду із ситуації в країні. Та це ще не всі новини від письменниці. До друку готують ще три її романи. Зокрема, підлітковий і роман, який отримав третю премію конкурсу “Гранд Коронація слова”. Не виключає авторка, що до кінця цього року підготує й інші новинки.
Вікторія Катрич.