Перший тиждень навчання в найновішій міській початковій школі, на Залізняка, 32, знову став топовою темою для ЗМІ. І це закономірно і очікувано: адже і будівництво, і офіційне відкриття 21 грудня минулого року стало освітньою подією року “номер один” не лише для хмельничан, а й для регіону в цілому. Адже споруджувалась вона за найвищими стандартами сучасної освіти. Її загальна вартість — 132 млн грн, загальна площа будівлі понад 11000 кв. м. Школа має енергетичний сертифікат, міжнародний сертифікат доступності. 24 класних кімнати розраховані на 800 дітей, тут понад 250 одиниць комп’ютерної техніки, 2 комп’ютерних, 2 лінгафонних класи, медіа- і бібліотека, сучасні їдальня і харчоблок, актова (на 700 місць), танцювальна, спортивна зали, медпункт, кімнати для педагогів. Тут 18 санвузлів, місця загального перебування ідентифіковані шрифтом Брайля, змонтовано 2 ліфти. Тут комфортно і дітям, і педагогам. І якщо місто створило всі умови для якісної освіти юних хмельничан, то як учителі оцінюють початок нової, дуже важливої віхи у своєму професійному житті? Як минув перший тиждень навчання?
“Ми свідомі того, що працюємо в унікальному закладі, — розповідає директорка закладу Тамара Газда, педагогиня з 20-річним стажем. — І поставили чітку мету: тут твориться українське майбутнє. Це майбутнє з великим українським серцем. Так ми бачимо місію школи. І так я її представляла на конкурсі на посаду керівника цього закладу”.
Якщо школа може бути об’єктом для екскурсії, то перша початкова саме така. І за дизайном, і за наповненням. “Тут твориться майбутнє!” — амбітно переконує гасло школи на великому панно у холі першого поверху. Справді, такої “оцифрованої” школи, тим більше початкової, ще не доводилося зустрічати, і попервах закрадається думка: а для чого малюкам стільки комп’ютерного начиння? Хіба для початківців не достатньо традиційних освітніх методик?
“Світ рухається вперед, він цифровий. Якщо Україна хоче мати сильні позиції, ми мусимо дітей вчити жити в цьому світі, впевнено в ньому орієнтуватись. І якщо сучасний малюк ще в дитячому візочку знає, як користуватися планшетом, то сьогодні нецифрова школа просто приречена бути неуспішною! А ми хочемо будувати успішне майбутнє, — пояснює Тамара Миколаївна. — Але в цьому русі новітніх технологій головне — зберегти особистість дитини. На першій нашій педраді я говорила колегам: “Ви заходите в клас так, як до своєї дитини. Тоді ви працюєте так, як для себе. Це й моє кредо. Працювала вчителем, потім 10 років заступником директора з виховної роботи 13-ої школи. До речі, я її й закінчувала у свій час. Чому взяла участь у конкурсі на посаду директора? Хотілося створити модель української школи майбутнього. Ця школа прекрасна, місто вклало сюди багато праці, коштів, тому мені хотілося стратегію розвитку зробити відповідною. Урок сьогодні успішний, коли дитина відчуває, що вона живе в сучасному світі. І школа має бути інтегрована в сучасне життя. У нас компетентнісний підхід, відповідно до освітньої реформи, розвиваємо 11 наших ключових компетентностей, і одна з них — цифрова грамотність. Не секрет, що діти нині краще орієнтуються в цифрових технологіях, ніж дорослі. І вчителю також сьогодні треба в певних моментах доростати до вихованця! І це дуже добре, що діти кращі, ніж ми, тому й ми не можемо пасти задніх”.
Відкриття нової школи збіглося в часі з роком впровадження освітньої реформи, яка отримала назву “Нова українська школа”. Яка мета і реформи, і нового хмельницького закладу?
“По-перше, для нас важливий особистісний підхід: не втратити цінності дитинства, — розповідає директорка. — Тобто, щоб дитина відчувала себе вільною, знайшла простір для свого розвитку. І головне: не диктувати їй цей розвиток, а підлаштовувати освітній процес для того, щоб кожен знайшов своє місце. По-друге, це педагогіка партнерства. Ми намагаємося вибудувати колектив, де всі однаково цінні і важливі: і здобувачі освіти, тобто діти, і батьки, і педагоги. Він не простий, оцей полілог, але він мусить бути, бо інакше школа не може бути успішною. Маємо тісно співпрацювати з батьками, чути їх, щоб зробити навчання комфортним і безпечним для дітей. По-третє, потрібно берегти …вчителя. Берегти від вигорання, від викликів фінансових. У нас в колективі 56 учителів. Це велика цінність сьогодні. Бо сильний колектив однодумців є запорукою того, що в школі все буде добре. Ми 5 січня приступили до роботи і вже на першій стратегічній сесії визначили наші цінності. Які ці цінності? Батьківщина, родина, свобода”.
Які враження, підсумки першого тижня роботи нової школи? Зараз тут працює 22 класи, навчається 689 здобувачів освіти.
“Знаєте, найважливіший перший підсумок — щасливі очі дітей, — ділиться моя співрозмовниця. — Я була в кожному класі, спілкувалась, запитувала, що сподобалось. Перша відповідь: все! Друга: вчителі і уроки. А третя — їдальня і спортзала. Я дуже сподіваюсь, що ми зможемо цю планку втримати, бо дуже багато докладено зусиль для становлення. Прагнемо працювати командою, підтримувати один одного. Ми, вчителі, працювали в групах і потім звели результати докупи: що ж найважливіше? Так, це відрадно, що є свобода вчителя: він вільний, може творити, з-під палиці творчо не буде працювати ніхто. І перша сесія показала, що до нас прийшли люди, які люблять свою професію, хочуть працювати. Після першого знайомства ми всі зібралися за чаєм, у невимушеній обстановці, але говорили про важливі речі. Бо свобода вчителя — це добре, але й надзвичайно велика відповідальність. І ми це усвідомлюємо”.
Чи важко було входити в цю зону підвищеної відповідальності? Адже за будівництвом, відкриттям школи стежило все місто, а тепер — в очікуванні якісних результатів.
“Ми свідомі того, що кожен твій крок оцінюється критичніше вдвічі, і вимоги тут більші. Так, це виклик, але це особлива можливість, це професійне щастя. Тому є велике загальне бажання працювати, щоб все вдалося. Звісно, перший тиждень був нелегкий, особливо для дітей, які прийшли в нові класи, в нові колективи. Їм було нелегко зорієнтуватися у нашому великому просторі. Педагоги не відступали від них ані на крок, аби не заблукали. Дітей просто за руки водили. Вчили запам’ятовувати аудиторії, поверхи. Бо хтось навчався раніше, в попередній школі, в 1 “Ж”, а тут 1 “А”. А це ж малюк, першокласник! — усміхається директорка. — Одним словом, було багато всього, що традиційно відчувається в перші дні у новому просторі. Але вже складений нормальний розклад, діти освоїлись, педагоги постійно контактують з батьками”.
Останній день першого тижня переконав, малюки таки освоїлися. У лінгафонному кабінеті саме тривав урок англійської. 15 першокласників, кожен за окремим ноутбуком, слухають учительку Анастасію Реуцьку і ретельно виконують її настанови. А оскільки в уроці застосовано елементи гри, усім цікаво! У спортзалі урок фізкультури для четвертокласників, і учителька Ольга Ваганова задоволена, каже, що тут створені такі комфортні умови, що фізкультура стала одним з найулюбленіших предметів, особливо для хлопчиків.
Вразила й бібіліотека: за перший тиждень навчання до читального залу записалися вже 130 дітей. Бібліотекарка Лариса Українець розповідає, що в книжковому фонді майже півтисячі книг. Усі нові, підбирали і замовляли літературу самі вчителі. Від “Гаррі Потера”, “Майн крафта”, “Джуді Муді”, яких обожнюють діти і вже навіть записались у чергу за тим, щоб почитати, — до книг із серії “Відомі українці”, енциклопедій для дітей, іншої пізнавальної літератури. На виставкових стелажах яскраві книги про Україну, в читальному залі, де перебувало кілька десятків дітей — комфортні меблі, світло, простір.
Особливе місце в школі — їдальня, яку й не назвеш таким словом: це чудово оформлена зала, де працюють кондиціонери, красуються рядами сучасні меблі, дизайн створює чудовий настрій і, звісно, здоровий апетит. Шеф-кухарка Оксана Качан розповідає, які страви в цей день приготували на сніданок та обід, який коштує 20 гривень. Разом із шістьма своїми колегами пані Оксана пройшла відповідні курси, всі вивчали нове кухонне обладнання і технології нових меню.
…У витіюватому коридорі другого поверху незвичне затишне приміщення “Ресурсний кабінет”. Директорка розповіла:
“Маємо в школі 12 діток з особливими потребами. І в нас створено дуже комфортний, доступний інклюзивний простір. А ця ресурсна кімната обов’язкова для того, щоб освітній процес для цих діток був легким і сприятливим. Ресурсна кімната спеціально обладнана, щоб дитина, якій потрібно переключитися, вийти з гамірного класу, могла тут відпочити. Це дуже важливо для таких діток — мати місце для спокою і відпочинку”.
Вся школа — територія безбар’єрного простору. По всьому периметру коридору — зручні перила по стінах, на кожному поверсі для хлопчиків і дівчаток — інклюзивні вбиральні, якими можуть користуватись дітки-візочники. Постійно працюють два ліфти, для діток із слабкозорістю є шрифт Брайля на всіх поверхах, на всіх дверях, такі ж книги є в бібліотеці, укомплектовані спеціальні набори підручників.
На стінах у коридорах усіх трьох поверхів спільна символіка: танграм. Про східну головоломку, яка називається “танграм”, у світі заговорили нещодавно, але гра дуже корисна. Вона допомагає розвивати логічне мислення, уяву, увагу та комбінаторні здібності, бо учень складає модель із семи геометричних фігур, як мозаїку. Загалом із цієї “сімки” можна зібрати близько 7 тисяч комбінацій: фігурки людей, тварин, будинки, птахи… Її філософія є суттю самого життя: дитинство — це перші кроки і, як сім фігурок танграма, ведуть до розмаїття і багатогранності світу. Успішно і яскраво будувати цей світ навколо себе, у своїй душі — значить, вчитись будувати, творити своє майбутнє у рідній Вітчизні.
Тетяна Слободянюк