Хмельницький стане одним із небагатьох українських міст, де відкриють Пластовий центр. Новосілля планують на кінець вересня. Тут займатимуться хмельницькі скаути різного віку: від наймолодших до дорослих. Їх чекають не тільки цікаві заняття, які розвивають ерудицію та патрітично виховують, а й захопливі таборування.
Офіційною датою заснування пластового руху в Україні вважається 12 квітня 1912 року. Із встановленням окупаційного більшовицького режиму пластові загони розпустили.
По закінченню війни організацію відроджувала українська діаспора в різних країнах світу.
З 1989 року “Пласт” діє в Хмельницькому. Вишкіл пластунів у штаб-квартирі хмельницьких рухівців по вулиці Пилипчука, 43, тоді проводила членкиня Проводу міської організації НРУ Галина Барабаш.
Нинішній осередок існує майже три роки, його очолює станична Оксана Панчук. У його складі є виховники, інструктори, звичайні пластуни й волонтери, активісти, котрі долучаються до різних заходів. Основний кістяк — майже п’ять десятків пластунів, дорослих і дітей. Працюють чотири улади (рівні): наймолодші — “пташата” (діти до шести років), доросліші (з шести до 12 років) — “новаки” і “новачки”. Улад пластунів 12-18 років — для юнаків і юначок. “Старшопластуни” — це дорослі, віком від 18 до 35 років. Після 35 років матимете звання “сеньюари”. Два останніх улади можуть бути виховниками, тобто наглядати за молодшими. Загалом пластуном можна залишатися довічно.
“Засади у нас скаутські, але відрізняємося від інших скаутів українською національною ідеєю, виховуємо дітей та молодь на засадах християнської моралі. В неділю у пластових таборах обов’язково є богослужіння. Головна наша мета — саморозвиток. Це середовище, де дітям лише допомагають зростати й розвиватися, переважно, в ігровій формі. Старші пластуни створюють власні проєкти. Є певна програма “Пласту”, вишкіл, який закінчується таборуванням”, — каже Оксана Панчук.
Впродовж року пластуни, від наймолодших до найстарших, займаються у різних майстерках, збагачують свою ерудицію, навчаються виживати на природі. І в кінці року під час таборування демонструють свої знання. З молодшого до старшого уладу можна перейти лише після певного екзамену.
Зустрічі, тобто сходини пластунів відбуваються раз на тиждень. Наймолодші “пташата” займаються з кимось із батьків, старші самостійно. Кожен улад має свою символіку, відрізняється кольором хустинки на шиї.
Хмельницькі “пташата” та “новаки” таборуються з батьками у стаціонарних таборах, які на 10 днів винаймає “Пласт”. Кожен обирає собі тематичний табір за інтересами. Наприклад, є мандрівний “Назустріч сонцю”. Для наймолодших — “Одного разу у казці”.
Під час таборування пластуни забувають про телефони і гаджети. Орієнтування —за компасом. У розпорядку дня — розкладання намету, квести, музична програма, спілкування на ватрі. Така романтика вабить не лише одинаків, а й сім’ї.
“У “Пласт” прийшла тому, що хотіла створити дитині безпечне середовище для розвитку. У “Пласті” табори безпечні. Тут ніхто не палить і не вживає спиртних напоїв. Переконалася, що з пластунів виростають значно ерудованіші та фізично загартованіші діти, ніж інші”, — розповідає виховниця уладу “Пташата” Людмила Барабаш.
Трохи призупинив пластівський рух карантин. Але активісти деякі заняття та заходи провели в онлайн форматі. Так відбувся й минулорічний фестиваль “Пласт тайм”. Карантин зробив активнішою сторінку хмельницького “Пласту” в соціальних мережах.
У нашому місті пластуни активно долучилися до організації фестивалю “Лицарський хрест”. У планах — проведення фольк-фестивалю.
Нещодавно влада міста виділила пластунам приміщення на Сковороди, 11. Цей Пластовий центр, який називають “Домівка”, планують відкрити у вересні. Нині тут активно йдуть ремонтні роботи.