В центрі уваги

Театральний монолог крізь монітор

Символічно 23 квітня на YouTube каналі “Кут-TV” розпочався 23-й міжнародний фестиваль мономистецтв “Відлуння”. Творча фестивальна сімʼя на чолі з президентом фестивалю, драматургом, театральним критиком Ніною Мазур та його директором – народним артистом Володимиром Смотритилем без улюбленого глядача більше року витримати не змогла. Щороку “Відлуння” проходило наживо в монотеатрі “Кут”, але торік через карантин фестивальники зробили вимушену перерву. Цьогоріч вихід знайшли – зіграли свої моноспектаклі онлайн.

“Звісно, дуже б хотілося, щоб цей фестиваль відбувся в умовах звичного режиму, бо таке унікальне мистецтво, як моновистава, краще дивитися не онлайн, а в режимі реального часу. Сподіваємося, що вже наступного року театрали зустрінуть своїх улюблених моноакторів у Хмельницькому. “Відлуння” – родзинка міста, те, чим пишаємося й максимально розвиваємо. Робитимемо це й надалі, бо це оригінальне мистецтво має свого глядача”, – підтримав проведення фестивалю міський голова Олександр Симчишин.

Традиційно вервиця фестивальних моноспектаклів розпочалася з постановки хмельницького монотеатру “Кут”. Поціновувачі мономистецтва з різних куточків світу побачили виставу, названу за рядком із вірша Павла Гірника “Не промовчи Шевченка у собі”. Головний герой – Володимир Смотритель. Актор звертається до портретів великого українського пророка, як до ликів святих. В очах Шевченка бачить історію його життя, нелегку долю України. Не дарма Тараса Григоровича називають батьком, він народив плеяду послідовників – борців за Україну. Про них також розповідає вистава. Під гітару актор співає патріотичні пісні на слова відомих літераторів-бунтарів. Після Шевенка ними стали Іван Франко, Євген Плужник, Василь Стус… і навіть подолянин Йосип Осецький. Всі ці люди не промовчали Шевченка у собі, попри гніт і непрості часи, змогли словом боронити Батьківщину, розбудити національну гідність, дух. Назва вистави – заклик кожному українцю. У постановці актор міниться у своїх думках про Україну: плаче про її біди, але вірить, що все буде добре.

Ще глибше, ніж історія однієї держави, – давньогрецької міфології, яка лежить в основі розвитку сучасного суспільства, сягає друга фестивальна постановка. Виставу “Cестра…” за Лотом Вакемансом представила вірменська суспільно-культурна організація “АРТ” . У головній ролі – акторка Нора Бадалян. Вона зіграла дочку давньогрецького героя Едіпа Ісмену. Через тисячі років вона починає розповідати свою історію. Згадує весь свій рід, біди та війни, які їм довелося пережити. Та найбільше захоплється сестрою Антігоною, яка, попри заборони, вирішує поховати свого брата, котрий вважається зрадником. За це Антігону хоронять живцем. Ісмена ж бере на себе частину провини сестри. У виставі героїня намагається пригадати часи, коли була щасливою. Це роки її дитинства, коли поруч були усі члени її сімʼї. Але боротьба братів за престол, міжусобиці та війни зруйнували не лише долю її родини, а й долю держави. Велика героїня грецької міфології на сцені стає звичайною жінкою, яка тужить через сімейну трагедію. Акторка під час постановки одягнена в плетену сукню, схожу на кольчугу. Впродовж спектаклю вона торочить своє вбрання і врешті залишається оголеною. Нитка сукні – історія її роду, розкриваючи її, героїня відверто відкривається перед глядачем – оголюється. Трагедія давньогрецького роду уособлює трагедію всього людства, коли мир, спокій та добробут руйнують братські міжусобиці та війни.

Загалом афіша цьогорічного фестивалю – дуже розмаїта. Постановки стосувалися великих і земних тем. Наприклад, про долю пересічної жінки розповідає моноспектакль білоруського театру “Камера, яку дала мені мати”. Акторка Анастасія Боброва зіграла героїню твору письменниці Сюзанни Кейсен. Невдоволена своїм інтимним життям через незрозумілу хворобу, яка спричиняє біль, героїня кидається до представників традиційної та нетрадиціної медицини. Але ніхто не може їй допомогти. Коханий її відмови у ліжку сприймає, як образу. І лише самоаналіз допомагає жінці знайти вихід. Ця вистава на інших фестивалях викликала бурхливу реакцію глядачів та критиків. Закликала суспільство зняти табу з важливих тем, аби жодна жінка через сором не залишилася нещасливою, як героїня “Камери, яку дала мені мати”.

У рамках “Відлуння” до 30 квітня буде зіграно ще пʼять не менш цікавих вистав театрів із Молдови, Естонії, Болгарії, Німеччини та України. Усі роботи – висококласні моноспектаклі, а ролі виконують  провідні моноактори світу. Цікаво, що театрали сприймають вистави рідними мовими театрів. Попри незрозумілість мови, мономистецтво знаходить відлуння в серці кожного глядача.

По завершенню фестивалю учасники отримають дипломи за перемогу в різних номінаціях. А судитиме їх високоповажне журі у складі Ніни Мазур, Володимира Смотрителя, актора, режисера, професора національної академії мистецтв Ментора Зімберайя, заслуженого діяча мистецтв України Василя Неволова та мистецтвознавиці, заслуженої артистки Молдови Анжеліни Рожки.

Цьогоріне “Відлуння” розширило свою глядацьку аудиторію, адже в Інтернеті вистави можуть переглянути театрали з різних куточків світу. І замість оплесків – сердечко під відеоперегядом.

Ірина Салій

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *