Минув рік, як новітня пошесть крокує планетою. Коронавірус змінив наше буття, наше ставлення до навколишнього світу. Економіка потерпає від хвороби також: спад виробництва зафіксовано в усіх країнах. Зрозуміло, й Україна та Хмельницький не залишилися осторонь від кризових процесів, у тому числі наше найбільше підприємство, як полюбляють казати подоляни, — товчок. Як пережив наш оптово-роздрібний ринок цей рік, що робить влада для пом’якшення наслідків пандемії для підприємців, розповів засновник і директор ТСК-ринок “Оптовик” і водночас депутат міськради Олександр ВАСИЛИШИН.
— Олександре Петровичу, уже понад рік ми живемо в умовах пандемії. Як змінилася ситуація на наших ринках порівняно з докарантинним часом?
— Доволі сильно. Обіг у більшості підприємців упав у рази. Ви ж розумієте, під час пандемії люди воліють зайвий раз не виходити з дому, не їздити в транспорті, не мати зайвих контактів. Покупку, яку можна, але не обов’язково робити прямо зараз, скоріш за все зроблять пізніше. Тому працювати на ринку стає все важче й важче — зовсім інші обсяги виторгу. Не весь бізнес це витримує: закрилося кілька сотень ФОПів. Бо як було раніше? Ринкові торгівці заробляли не тільки для задоволення першочергових потреб, а й мали змогу інвестувати, скажімо, в автомобілі, квартири. До речі, в Хмельницькому ледь не найбільші темпи зведення житла в Україні в перерахунку на тисячу мешканців. Київ, звичайно, не беремо до уваги. А чи знаєте, що будівельних кранів у нашому місті теж найбільше, пропорційно до населення?
— Про будівництво знаю, а от про будівельні крани — цікава інформація. Ви сказали, що вже 800 підприємців згорнули діяльність, і дехто вважає, що наш ринок не переживе чергове закриття через посилений карантин. Усе настільки серйозно?
— Так, ситуація серйозна, але ж не настільки критична. Дехто надто згущує фарби. Ми пережили не одну кризу. Ринок сам почав життя після кризового зламу нашої економіки. Пам’ятаєте, як на початку незалежності почали масово закриватися виробництва? У Хмельницькому тисячі, навіть десятки тисяч людей, які працювали на “Катіоні”, “Темпі”, “Неві”, “Термопластавтоматі” тощо, одночасно втратили роботу. Й саме ринок їх врятував. А куди було подітися стільком хмельничанам, які раптово опинилися без засобів для існування? Мешканці сусідніх західних областей масово поїхали на заробітки за кордон. Наші ж люди здебільшого залишилися на місці. Ринок, так би мовити, заякорив хмельничан. І я вважаю, що це благо для міста, бо не руйнувалися сім’ї, діти залишалися з батьками, а Хмельницький завдяки ринку отримав економічний поштовх. Бурхливо розвивалася торгівля, яка підтягувала за собою інші сфери життя. Вже згадав про будівництво, а як розвинулися приватні медицина й освіта!
Цей невеличкий екскурс в історію я зробив для того, аби всі зрозуміли, що на ринку працюють загартовані долею люди, які долали й не такі випробування. Згадайте світові економічні кризи, коли долар стрибав у рази, миттєво збіднюючи населення, — пережили. А криза із торгівлею з білорусами, яку спричинила заборона тамтешньої влади вільно завозити крам з України? Теж боляче вдарила по частині працівників, але ж вижили. Тобто, як і будь-яке інше підприємство, ринок вистоїть і навіть скористається новими можливостями, які дали спад у торгівлі. В нас приблизно двадцять тисяч робочих місць. Дійсно, дехто не витримає економічного спаду, але більшість мобілізується та вистоїть.
— Пандемія відкрила нові можливості? Детальніше, які?
— Затишшя в торгівлі дозволяє активно реорганізувати складські приміщення, що давно було на часі. Загалом бажано навести лад на території ринку, провести реконструкцію приміщень. Тобто, часу не втрачаємо — мине й ця пошесть.
— Тобто, занепаду та закриття ринків Ви не передбачаєте?
— А чому їм закриватися? У Франції чи в Німеччині, думаєте, вони припинили існування? Ринки не віджили своє, вони потрібні громаді, як у нас, так і за кордоном. Це така економічна реальність. Є ще й зворотний бік медалі — люди! Як вже йшлося кількадесят років тому, саме ринки вирішили найнагальнішу соціальну проблему — працевлаштування. А хіба зараз це питання менш актуальне? З роботою на ринках пов’язані десятки тисяч хмельничан. Уявімо, що все закрилося. Куди їм подітися? Справді, коли розпочалася пандемія та зменшилися обсяги торгівлі, дехто задумався про виїзд на заробітки в інші країни. Але ж кордони закриті чи майже закриті, різноманітні карантинні вимоги існують в усіх державах, не дуже й виїдеш. Тому, зціпивши зуби, працюємо. Тільки раніше можна було заробити на проживання, а нині на виживання. Принаймні, для частини підприємців ринку дохід став саме на рівні виживання.
— Міська влада може підставити плече? Ви, як депутат, сприяєте полегшенню життя бізнесу в нинішніх умовах?
— Влада чудово розуміє, що наші ринки не тільки джерело наповнення бюджету, а й підприємство, яке працевлаштувало десятки тисяч хмельничан. Це дуже багато для 270-тисячного населеного пункту. Фактично ринок — це містоутворююче, як раніше казали, підприємство, тому без уваги його не полишають. Як, до речі, писали у вашій газеті, під час останнього локдауну зменшили орендну плату для ринків, є преференції в сплаті податків. Так само діяли й торік, коли навесні також оголосили загальнонаціональний локдаун. Я розумію, що працівникам ринків зараз важко, але мало знайдеться в теперішній час галузей, яким легко. Переконаний, що з часом ситуація стабілізується.
Костянтин Зварич
Підприємці про збитки і роботу
Дмитро, оптовик:
— За цей рік ситуація значно змінилася: не йдуть, не їдуть люди на ринок. І їх можна зрозуміти. Зайві контакти, якщо їх можна уникнути, нікому не потрібні. Але, як виявилося, особистий контакт в нашому бізнесі зі старими партнерами — не головне. Гроші передають бусами, товар так само можна передати бусом або “Новою поштою”. Тобто, завжди можна винайти спосіб подолати проблему. Ви ж розумієте, ковід ковідом, але вдягатися людям треба. Базові потреби ніхто ж не відміняв. Тому на мою особисту торгівлю пандемія майже не вплинула, чого не скажу про багатьох інших. Потік покупців зменшився в рази, ринок знелюдніється, тому багато контейнерів позакривалося. Хтось, мабуть, їде за кордон, хтось просто припинив роботу. Люди крутилися, примудрялися виживати протягом цього року, але не всім вдалося.Якщо ж говорити про закриття ринків, то, як кажуть, нічого не вдієш, від нас це не залежить. А на оптову торгівлю локдаун впливає менше. Звісно, стоянки будуть закриті, буси до ринку не під’їдуть, але якось і надалі відправлятимемо товар — для цього ж не потрібно стояти біля кіоска. Обсяги, так, зменшаться, але не кардинально. Лише трішечки “жаба дусить”, чому нас закривають, а торгові центри — вибірково. Ми ж на свіжому повітрі, де вітри-протяги гуляють, вірус тут не затримується. А в закритих приміщеннях магазинів люди юрбою товчуться. Видається, це не дуже справедливий підхід. Але якщо нагорі вирішують – ми виконуємо, пливемо, та би мовити, за течією.
Галина, роздрібниця:
— Торгівля значно впала, лишилося 30-40% від минулих обсягів. Думаю, що люди більше ходять в магазини. Можете самі подивитися, як багато кіосків зачинилося. Ні, я не скажу, що кількість продавців зменшилася катастрофічно, але ж зменшилася. І покупців поменшало, і беруть менше. Відповідно довелося змінювати підхід до формування запасу товару: асортимент залишається великим, а от кількість кожної одиниці мала. Коли оголошували локдаун, сиділа вдома, дещо відправляла “Новою поштою”, але вкрай незначну частку на тлі звичайної торгівлі. Хоча, скажемо відверто, в січні традиційно не було торгівлі — такий місяць.
І собі думаю: старшим людям, які мають пенсію, ще якось можна вижити. А що робити молодим? Як виживати, коли взагалі закривають ринки на локдаун? Куди їм подітися, на що прожити? Добре, хоч під час минулого січневого закриття держава про нас не забула — я отримала вісім тисяч компенсації. Як буде цього разу — хто зна. Ще жодної інформації до нас не доводили. Відпочинемо, сидітимемо вдома, на дачі працюватимемо, на ній завжди роботи вистачає. У нас в Ружичній будинок і ділянка, то навесні роботи повно. Закривають — хай закривають, аби всі були здорові. Це зараз найголовніше!