Путін — вбивця. Ця фраза, вирвана з контексту інтерв’ю відомого журналіста Джорджа Стефанопулоса, стала для усіх ЗМІ сенсаційною. Нею кишать усі газети та інтернет-видання, її цитують та обговорюють у соцмережах. Навіть президент Зеленський та його оточення, як папуги, почали повторювати ту фразу, хоча раніше не спромоглися назвати Росію бодай країною-агресором. Натомість прогинались перед Путіним, демонструючи українцям свій псевдопатріотизм.
А пан Аваков навіть запевнив усіх, мовляв, ще до Байдена називав Путіна вбивцею. Путін —вбивця однозначно, але можна лише припустити, як вела б себе українська влада, якби раптом виявилось, що Байден насправді такого не говорив. Адже в англійській мові слово “killer”, яке вжив журналіст, та слово “murderer” (вбивця) мають дещо різне значення, а сам Байден не конкретизував, що він має на увазі. Не уточнив про це й журналіст, хоча є досить досвідченим. Хто знає, можливо, американський президент, називаючи Путіна кілером, навіть не думав про Україну? Можливо, така фраза десь визначала його ставлення до московського диктатора, бо ж, насправді, Путін — вбивця світового масштабу. Можливо, через його втручання у федеральні вибори США та підтримку Трампа. Втім, дивує відповідь самого кремлівського карлика, який прикинувся дурником, відповівши Байдену дитячою реплікою совкового періоду на кшталт: хто прозивається, той сам так називається. Звісно, рівнем президента це назвати взагалі неможливо, але суть навіть не в цьому. Адже попри те, що США вже анонсували про виділення Україні 125 млн доларів військової допомоги та про застосування санкцій щодо Росії, хоча й не уточнювали, які саме та проти кого, на ситуацію на Донбасі це точно не вплине. Суть в тому, як другий рік поспіль Банкова керує державою і, попри гучні заяви, насправді абсолютно нічого не робила для повернення Криму та деокупації Донбасу, а, можливо, просто блефує. Бо ж те, що витворяла досі, і навіть те,чим прикривається зараз, вже не лицемірство, а страх. Взяти хоча б ситуацію з провалом спецоперації із затриманням групи “вагнерівців”, які воювали та скоювали злочини на Донбасі, або так звані Мінські угоди, які, насправді, свідчать лише про продовженя війни, а не про так зване перемир’я. Суть у тому, що попри потуги Зеленського і його оточення хоч якось продемонструвати нам і світу свої реформаторські “здібності” і показати “ефективну” роботу — це лише гра. Та й навіть пандемія досить переконливо показала всю абсурдність, яка відбувається всередині державної системи. І це в котрий раз доводить те, що шоумени та сценаристи можуть професійно писати і виконувати акторські ролі та позувати на камеру, можуть зняти кіно, в тому числі й продовження про Голобородька, але аж ніяк не управляти державою! І біда не в тім, що не вміють, а в тім, що навіть не прагнуть до цього. А якщо об’єднати “зусилля” усіх наших “слуг” та “добрі” наміри Медведчуків-Рабіновичів, то хіба це не зрада народу України? Хіба це не політика, спрямована на знищення держави? Хіба це не прірва? І ми маємо розуміти, що ні Захід, ні США нас з неї не витягнуть, бо ж, як кажуть, врятування потопаючих — справа рук самих потопаючих.
З 27 липня 2020 року, відколи на Донбасі було оголошено всеосяжне перемир’я, місія ОБСЄ нарахувала 1000 порушень тиші з боку противника. За даними штабу ООС, ця кількість в рази більша. 23 березня в зоні ООС зафіксували десять порушень режиму припинення вогню.
Біля Водяного, у передмісті Авдіївки, поблизу Шумів російські найманці обстрілювали українські позиції з гранатометів різних систем, великокаліберних кулеметів і стрілецької зброї. Поблизу Славного та Гнутового противник відкривав вогонь по позиціях ООС із гранатометів різних типів, в тому числі із станкових протитанкових гранатометів.
За інформацією Міністерства оборони України, зазначені факти свідчать про те, що представники незаконних збройних формувань Російської Федерації продовжують порушувати раніше досягнуті домовленості.